Живеш з людиною-рутиною, а далі так само рутинно прибираєш і відкриваєш пожовклий конверт з написом «Коханому». Серйозно? Після стількох років отакий сюрприз. Аж дивно. Навіть не знаю, що відчуваю до цих виявів відуттів, певно, якусь цікавість чи й жалість. Але один момент таки вразив мене, тому саме на нього хочу відповісти, бо все інше – рожеві шмарклі, але цей:
«Для чоловіка… Я для нього і їсти, пити і щоб було на кого злість зігнати. Все було чудово, але до весілля. Все робили разом, були разом, а потім… А зараз я виконую потрійну роль: принеси-подай-обслужи і після цього бажано зникнути»… Цей про мене і про нього, її коханого, іншого – ха-ха-ха…
Дорога, Інша, а чому ж ти змогла влізти в чуже життя, надкусила і все? Чого ж ти до кінця не з’їла цей плід, який тобі такий смачний? Чому ж ти мені не зберегла час, самооцінку і гідність?
Поки ти надкусувала – це все було за мій рахунок: я економила, я готувала, я прибирала, я обслуговувала. Я мріяла про щось краще і не могла зрозуміти, чому воно було не зі мною? Чому? Що ж я роблю не так?
Бо я погана домогосподарка? То я змінюся, буду кращою – накупила кулінарних книг і тепер він мліє від моєї випічки. Я приберу і постелю, він же так стомився – цілий день працював, а я ж дома. Я ж посунуся, коли треба дитині нові черевики – це тобі квіти, моя люба Інша, а мені мінус манікюр і перукар. Дитині куртка – це тобі білизна, але не мені обновка, бо я ж дома – хто мене бачить.
Люба моя Інша, ввесь цей час я шукала причину в собі, намагалася бути еталонною з вилизаною кухнею і ситною вечерею. Це знищувало в мені особистість, мрії і прагнення, бо я мала поступатися всім, щоб добре було всім, в тому числі моєму чоловікові, а я ж посунуся, бо я ж домогосподарка.
Цей пожовклий листок означає, що він вибрав мене чи дітей – байдуже. Думаю, що ти маєш знати, що те надгниле яблуко доїдати не хочу і я.
