fbpx

Віра подумала, що нічого не втрачає. Її не хвилювало, що чоловік має родину, бо й сама знала, що нікуди зі своєї не піде

Віра тоді багато пережила перешіптувань та обурливих поглядів, бо ж то неабияка дивина, що викладачка одружується зі студентом.

Те, що студент був лише на три роки від неї молодшим не бралося до уваги, бо сам факт був обурливим.

– Віро Семенівно, – викликав її директор училища, – Така поведінка є кричущою, який ви подаєте приклад молодим дівчатам, які так само в майбутньому будуть педагогами? Будуть зі школярами одружуватися?

– Я думаю, що шлюб – це завжди добре для суспільства, – тихо говорила Віра, а сама й не знала чи чинить вона правильно.

Роботу довелося змінити і не вказувати про причини.

Зате жили вони з Сергієм просто неймовірно шалено. Хлопець вважав. Що неабиякий ловелас, раз йому вдалося потягнути під вінець викладачку, яка за нього старша.

Саме цей факт і став причиною того, що чоловік всі свої життєві невдачі компенсовував успіхами в жінок.

Віра спочатку не хотіла вірити, а потім вирішила, що краще закриє очі, щоб себе не ганьбити цими сценами ревнощів.

В такі самотні вечори вона сиділа перед вікном і думала чи варто було йти на такий крок та міняти улюблену роботу в педагогічному училищі на пів ставки в одній школі і пів ствки в іншій…

Сергій заробляти не вмів і не розумів, як це утримувати родину. Йому ще хотілося якихось подвигів та пригод, коли вдома на його зарплатню чекало двійко дітей, яким треба було і пелюшки купити і їсти.

Він залазив в борги, які потім мусила віддавати Віра, обурювався, що вона його не цінує та не поважає:

– Ти вічно все перекрутиш аби твоє було зверху, щоб я не робив і якби я не старався, ти все одно дивишся тими очиськами і кажеш: «Не правильно! Двійка!».

Віра мовчала. Краще було мовчати.

Проте, Сергій з родини йти не збирався, адже його все влаштовувало, а Віра розлучитися не могла, бо надто дорогою ціною їй дістався цей чоловік і цей шлюб. Виходило, як валіза без ручки – і викинути шкода, і нести нема сили.

А Вірі так хотілося любові, що вовком хотілося вити цими довгими самотніми ночами. З усіх сторін у неї вимагали бути правильною і робити все правильно, а вона більше не могла жити так. Як хотіли інші.

Он один раз пішла наперекір суспільній думці і що в результаті отримала? Її студент виявився таким самим чоловіком, як і сотні інших – інфантильним та зрадливим. І треба було заради цього юнака так собі псувати життя?

Тоді здавалося все іншим, але зараз? Зараз так, як і у всіх родинах, де чоловіки старші чи ровесники. Отака зрівнялівка.

Тому, коли вчитель фізики почав до неї виявляти деякі почуття, Віра подумала, що нічого не втрачає. Вона погодилася на короткі і квапливі зустрічі, які з часом стали просто ковтком свіжого повітря.

Її не хвилювало, що чоловік має родину, бо й сама знала, що нікуди зі своєї не піде.

Смішно, але ці стосунки тривали все її життя і були у неї найвірнішими. Коли Сергій через кілька років поїхав за кордон і пропав з кінцями, навіть тоді вона не просила свого фізика покинути дружину. Та й Вадим Петрович не дуже поспішав міняти одну жінку на іншу.

Віра прийняла факт, що чоловіки на її шляху саме такі, то що ж тут поробиш. Хотілося б вірного принца, але ж і вона не принцеса.

На свій 50-річий ювілей вона отримала неочікуваний подарунок долі – Вадим Петрович став вдівцем.

Як порядний чоловік він одразу прийшов їй повідомити, що через рік вона стане його дружиною.

І Віра чекала цілий рік, все думаючи і передумовуючи, що ж на це скажуть люди? Чи викличе її знову директор, щоб розповісти про її негідну поведінку.

Її хвилювало, що всі дізнаються про те, що вона так багато років успішно приховувала.

І чи ці стосунки знову не виявляться такими, як перші, коли ніби все добре з початку, але в побуті все зовсім по-іншому.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page