Вона мене, навіть, попереджати не стала заздалегідь. Просто, одного ранку зібрала три невеликі валізи, узяла дітей і помахала ручкою. Сказала, що це рішення їй далось не легко, але вона “відчуває” що так буде краще для нас обох. Ага, краще. А мені тепер, що робити?
Моя донька три роки тому розлучилась із чоловіком. там шлюб був з самого початку приреченим, адже ще на весіллі моя сваха оплакувала факт одруження сина, ніби втрату єдиної дитини. Іринка моя намагалась створити родину, але ж сім’я, то двоє людей, а їх із самого початку було троє. Сваха не мала гальм. Як я зрозуміла сина вона вважала тільки своїм, тож ділити його ні з ким наміру не мала.
Колись я була дуже проти, але донька все зважилась і таки подарувала чоловіку двійню. Він, ніби і радів, ніби і батьком бути намагався. але його всюдисуща мамуся не дала дітям жити нормально. Довела вона мою Іринку до того, що та одного дня зібрала речі і приїхала із двома дітьми малими до мене.
Думаєте. зять мій одумався, прибіг, чи хоч подзвонив запитати у чому причина. Ні. ви що? Він просто уточнив чи не залишила вона ключів від квартири, а то замки міняти дорого і попросив їх вислати поштою. От така сім’я. діти його і понині не цікавлять. Сусідка телефонує. розповідає. що вони там собі собаку завели і вигулюють удвох. Що ж? Для кожного щастя має своє своє обличчя.
Так от. Доня моя приїхала не на мій хліб. Вона у мене в декрет не йшла, адже працювала завжди віддалено. Так, з двійнею це не так просто, але вона могла не спати три доби, аби вчасно проект здати. Та й я допомагала із малими по мірі сил, адже й свою роботу мала.
Як тільки доня приїхала я одразу зрозуміла, що нам потрібне своє молочко, тож всі свої заощадження витратила на придбання дуже хорошої корови. так, двом жінкам складно із такою худобою без чоловіка, але ми справлялись. Та й молоко нам заробіток додатковий приносило, я ще й сир зі сметаною продавала. За рік моя Зіронька себе й окупила.
Ну а де корова, там і поросяток трійко. А чого добру пропадати? В сараї тепло та й сіно є і соломи вдосталь, я зерно за пай отримую. А гроші вони зайві ніколи не бувають це кожен знає. Донька то гарно заробляє, але хто зна що завтра буде. Та й нас двоє, ми по черзі усе робили. А коли у мене тонометр рекордні цифри показувати починав, то доня вже сама справлялась. І нічого, знаєте всюди встигала, хоч і просила мене усе те поздавати.
От я собі цього року ще й бичків двоє узяла. Пасти є де, та й роботи із ними не так багато. А що? тільки вивести із сарая, припнути та на ніч дати сіна. А вони ж швидко виростають і втричі себе окуплять. Чого такий прибуток втрачати?
Я то це розумію. а доня моя ні. Бачте, їй набридло усе це, вона не хоче спину біля худоби гнути. говорила мені, що втричі більше перед комп’ютером заробила а ті гроші їй і не треба. Так і каже: “А що мені із тієї вашої купки? Хіба на те, аби собі потім відновлення у стаціонарі оплатити?”. Ну, але я не зважала. Діло то молоде, а вона мені ще потім 2дяку, мамо” скаже, адже ж у неї двійко діток ростуть.
А оце у кінці червня сюрприз мене очікував. одного ранку моя донька прокинулась, як завжди о п’ятій і давай речі збирати. Я дивлюсь і нічого не розумію. а вона три чемодани склала, дітей одягла, викликала таксі і каже, що їде жити поки на літо за кордон. Подруга її в Італії нині працює у якомусь там селі на березі моря. так от вона їй винайняла там будиночок. Ірині можна ж будь-якої точки планети працювати, аби інтернет був. От вона і вирішила, що це літо в Італії проведе, а там побачить, як складеться.
Я дар мови втратила. аж сльози з очей потекли від усвідомлення того, що я сама лишилась з усім оцим. Як вона могла потай від мене усе це планувати. а сіно хто складе і виносить, а кабаки, а буряки з городу хто вивозить? Я ж не можу, вона це знає добре. та корову я зз сараю не виведу і биків не припну. Авто поїхало, а я стала і плачу.
тиждень минув. а я мало до стаціонару не загриміла. світу білого не бачу така перевтома, що вам не передати, а доня фото мені шле з узбережжя. Усміхнена стоїть на тлі моря.
От скажіть, як вона могла так вчинити із рідною мамою своєю? Я ж не для себе, для неї старалась увесь цей час.
Але найголовніше, що ж мені тепер робити? Я ж Богу душу віддам скоро. Свині ще на продаж малі, бики теж, а корівонька? ну куди ж я без неї?
Ой, як же ж бути, людоньки?
06,07,2023
Головна картинка ілюстративна.