fbpx
Гумор
– Все-таки мамин борщ був смачнішим, – сказав Боря, і ця крапля стала останньою в чаші терпіння його дружини. Борщ мовчки був спущений в унітаз, зашиті ззаду джинси розпороті, посортовані по парах шкарпетки роз’єднані, а всі спільні фото зірвані з холодильника і, перетворившись в паперову авіацію, випущені у вікно разом з магнітиками

– Ти чого?! – злякано запитав Боря, дивлячись на дружину, що нервово запихала його пожитки в спортивну сумку, де Боря зберігав свої заначки: фінансові та рідкі.

– Щоб рильця я твого тут більше не бачила! – прошипіла дружина і вручила Борі сумку, жбурнувши її через всю кімнату і розбивши скарбничку у вигляді свині, в яку Боря обіцявся з кожної зарплати відкладати дружині на нове пальто. На підлогу посипалися сріблясті п’ятаки і рублі, між черепків затесалася одна зім’ята п’ятдесятка, яку Боря в пориві кохання кинув на річницю весілля. Загальна сума накопичень склала 263 гривні і 73 копійки. Боря сором’язливо збирав гроші по підлозі, а як закінчив, проголосив:

– Та як ти смієш мене виганяти?! Я тут ремонт своїми руками зробив!

Дружина глянула на криво поклеєні шпалери, що там і тут відійшли від стіни, які Боря купив з рук у підземці. У кутку стояли панелі для стелі, які вже півтора року збирали пил і періодично замінювали прасувальну дошку.

Плінтуси Боря прикрутив без спеціальних з’єднувачів і кутів, пояснюючи це економією. У процесі свердління цегляних стін Боря повністю знищив три акумулятора шуруповерта, що в грошовому співвідношенні рівнялося мішку цих самих з’єднувачів.

Про ванну і кухню говорити сенсу не було, адже Боря відразу попередив, що він не плиточник, а на плиточника грошей у них немає, тому все вийшло так, як вийшло. А те, що у дельфіна в ванній відсутній плавник і половина мордочки, так це не його вина, що художник не розрахував квадратуру їх стіни.

– Та куди ти без мене?! На городі і півдня не протягнеш! Хто розсаду поливати буде? А гілки хто спалить? М’ясо посмажить? Це тобі не скопати грядку – весь день ходи, траву смикай, та салати рубай! Тут чоловіча рука потрібна. Мене не шкодуєш, так хоч тещу пожалій!

Тут Боря почав згадувати, як він розвозив улюблену Любов Іванівну на своїй робочій газелі по всіх базарах. Як віддав її телевізор своєму другові в ремонт, а той, користуючись накопиченої роками мудрістю, порадив їй купити новий, тому що цей вже нікуди не годиться. А те, що він під мухою його зі столу скинув, так це він йому послугу зробив.

Слова завели Борю на курорти Херсона, куди він відвіз дружину п’ять років тому. Вона тоді довго випендрюватися з приводу того, що це не відпустка, а триденне відрядження, куди Боря взяв її другим водієм, заявивши, що “газель” не сильно відрізняється від легковика. Зрозумівши, що дружина цілком справляється, Боря всю зворотну дорогу пив пивце і ділився з нею враженнями від проведеної відпустки. Особливо йому запам’яталося те, що їм не довелося витрачатися на дорогі готелі, а ночівля в машині була чудовою романтичною пригодою.

– Ну годі тобі, сонечко, погундосила і вистачить, – лепетав Боря, розпливаючись в одній зі своїх невинних посмішок цуценяти, що щойно обгидило килим.

Дружина дивилася на нього прямим і переповненим іронії поглядом. Боря замовк. Переосмислив все, що вилетіло з його рота за останні десять хвилин, а потім мовчки взяв сумку і вийшов в коридор.

Коли він дійшов до своєї старої “газелі” і попросив сусідського мужика, як зазвичай, прикурити його здохлий акумулятор, на телефон прийшло повідомлення від дружини:

“Повертайся!”

Боря широко посміхнувся.

– Так і знав, любить мене, дуриндуся!

Слідом приходить друге повідомлення:

“Ти забув свій шурупокрут!”

Автор – Олександр Pайн.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook