— Ви тільки погляньте, як моєму Сергійкові ця шапочка пасує! – вказує жінка на порожню коляску. Люди здивовано замовкають, і спішать відійти подалі від дивної співрозмовниці
– Подивіться, який мій синочок Сергійко красивий, – жінка показувала на коляску. Але коляска була порожня!
– Ви що, дамочко? Або це жарт такий! Матуся, де ваша дитина? У колясці у вас нікого немає! – фиркнула дівчина на високих підборах.
Один чоловік покрутив пальцем біля скроні. Інший здивовано знизав плечима. А незнайомка, яка гуляє в парку, знову підходила до людей. Причому коляска стояла так, що спочатку і не видно було, є там хто чи ні. І люди реагували, відгукувалися. А потім нічого не розуміли.
– Ну, що ж ви таке говорите! Як ні? Ось же він, мій Сергійко. У своїй улюбленій шапочці з зайчиками. Кучерики видно. Це він в тата кучерявий. А очі мої, зелені. Розумничок такий! І ласкавий такий, – продовжувала розповідати незнайомка.
Вона нахилилася до коляски, погладила рукою порожнечу.
Судячи по рухах, щось зав’язуючи.
– Шапочка розв’язалася у Сергійка! – підвела очі.
Її співрозмовниця спочатку вражено мовчала, а потім зі словами:
– Вам до спеціаліста потрібно! – кинулася швидко в протилежному напрямку.
А жінка знову нахилилася до коляски і стала співати пісеньку. Поруч на лавочці сиділи двоє. Бабуся і зовсім молоденька дівчина.
– Бачила? – звернулася бабуся до дівчини.
Та круглими від подиву синіми очима спостерігала за тим, що відбувається.
– З іншого боку, не дай Бог нікому такого пережити, як їй. Після такого і “справді дах поїде”. Вона ж всю сім’ю втрaтила. Батька, матір, чоловіка, сина, малому рік з невеликим був. Вони на дачу поїхали. А Софія справи
закінчувала, вирішила на наступний день приєднатися. Ось і все. Потім ще дивувалися всі, чому вона не плаче зовсім? А потім зрозуміли. Їй здається, що нічого не сталося. І що син її живий. Бере коляску, гуляє
з ним. Качає на руках порожнечу. Ой, бідна, – і бабуся, крекчучи, піднялася і пішла далі.
Дівчина тихесенько встала і підійшла до Софії з порожньою коляскою:
— Який у вас хлопчик гарненький! – мовила ковтаючи сльози. – А очі зелені, як у вас!
Незнайомка просіяла
— Дякую!
Матеріал підготували – intermarium.news
Головне фото ілюстративне – firestock.ru
