— Ви ж прожили з ним гарно – дайте іншим пожити! – мовила зарюмсана молодиця. Після тридцяти років шлюбу мене залишив чоловік, а я і не засмучуюсь.
Я заміжня вже 30 років. Наш шлюб воістину був міцним і надійним. Я так вважала.
Я вийшла заміж в 21 рік. Молода дівчина, яка закохалася в свого сусіда по під’їзду. Він відповів мені взаємністю, і ми створили сім’ю. Спочатку на світ з’явився наш син Єгор, а після і його брат Антон. Ми жили, душа в душу, розуміли один одного з півслова. Іноді я навіть боялася, що це сон, і він може закінчитися. Так і сталося.
Наші хлопчики виросли і пішли від нас. Ми знову залишилися удвох як тоді, ще до їх появи. Ми стали кращими друзями і з нетерпінням чекали, коли хлопчаки зроблять нас дідусем і бабусею.
Не знаю, на якому етапі щось пішло не так. Я не помітила зміни у ставленні чоловіка до мене. Він був шанобливий і уважний як завжди. Але він змінився в іншу сторону. Мій чоловік, чомусь вирішив, що в 50 потрібно змінити стиль. Він став інакше одягатися і навіть змінив зачіску.
На його ювілей зібралася вся родина. Тоді під час тостів мій чоловік сказав «за другу молодість». Шкода я не відразу зрозуміла, що він має на увазі.
Чоловік став затримуватися на роботі, додому приходив в піднесеному настрої. Я й подумати не могла, що причиною такої поведінки стала інша жінка.
Одного разу йдучи по вулиці, до мене підійшла молода жінка. Вона не представилася, а просто попросила поговорити зі мною. Я не могла зрозуміти, що потрібно цій особі, але погодилася. Ми сіли на найближчу лавочку. Дівчина довго не наважувалася почати. Видно було, що вона дуже хвилюється. На вигляд майже в половину молодший за мене, ну може максимум 30 років, симпатична і боязка. Я чекала, коли вона почне говорити, а вона замість цього просто розплакалася. Я не могла зрозуміти, що відбувається. Крізь сльози дівчина сказала, що любить мого чоловіка і благає мене, його відпустити. Вона повідомила, що вже близько півроку вони зустрічаються, і він відчуває до неї ті ж почуття, але боїться образити мене, тому що у нас з ним сім’я. В кінці моя співрозмовниця вимовила фразу, яка мене ошелешила: «ви ж пожили добре – дайте іншим пожити!». Я не знала, що сказати і як взагалі реагувати на цю сповідь. Я встала і пішла додому.
Увечері чоловік прийшов додому, як ні в чому не бувало, і в хорошому настрої. Воістину любов окрилює, подумалося мені. Було так сумно і прикро, але я не знала, як почати цю розмову. Мені потрібно було подумати.
На наступний день була тридцята річниця нашого весілля. А мені не до свята, з голови не виходила та дівчина. Під час вечері в ресторані, куди запросив мене чоловік, я прийняла рішення все з’ясувати. Просто запитала чоловіка як довго і з ким він мені зраджує. Тільки я відразу попросила не ображати мене своєю брехнею і сказати правду. Спасибі йому за чесність. Він відповів лише, що вони разом півроку, і він її любить. А як же я? Як виявилося, до мене у нього інші почуття: вдячність за прожиті разом роки і за наших хлопчиків.
Я не стала його тримати і відпустила. Наскільки мені відомо, вони живуть разом. Не знаю чи вийде у них сім’я, але я їм бажаю щастя.
Але я не засмучуюсь. Виявилось, що майже все життя я жила заради когось. Тепер я нарешті вільна. Сама собі не вірю, але я рада цій свободі. У мене з’явився вільний час і я можу дослухатись до себе. Я нарешті можу готувати своїх улюблених страв і слухати улюблену музику. Я їжджу на екскурсії і ходжу в театр. Так, моє життя змінилось докорінно, але в кращу сторону. І якщо навіть мій чоловік вирішить повернутись, я його не прийму.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головне фото – firestock.
