fbpx
Історії з життя
Випадково знайшла в кишені чоловіка дивну записку

Того ранку ми сильно спізнювалися, будильник, як зло, не продзвенів – телефон за ніч встиг розрядитися. Не знаю яким дивом я відкрила очі рівно о пів на восьму, а в цей час ми, як правило висуваємося на роботу. Вже стоячи біля ліфта чоловік схаменувся, що забув ключі будинку. Я, знаючи, що чоловік не любить повертатися перед важливими переговорами, на які як раз і поспішав, зайшла в квартиру одна.

Ключів на столику біля дзеркала не виявилося, згадала, що напередодні чоловік ходив в толстовці, залізла в її кишеню … разом з ключами в моїх руках опинилася записка. Пам’ятаю, в той момент у мені боролося два почуття – повернути записку на місце, і друге невблаганне – прочитати … І я заглянула всередину: «Ресторан «Villa Pasta»14:00, субота, службовий вхід».

Дивне послання звичайно. Повертівши листок, я повернула його на місце і поспішила на вихід.

Нашій сім’ї сім років, і жодного разу я не викрила чоловіка у чомусь такому, тому списала все на мою буйну фантазію. Можливо це зустріч по роботі, і не більше …

Однак всю дорогу я придивлялася до Олега, душа моя була не на місці, невже кохaнку завів ?!

– Може сходимо завтра в кіно? – несміливо почала я. – Давно вже нікуди не вибиралися.

Чоловік зам’явся, глянув на мене якось дивно і сказав:

– Я завтра трохи зайнятий, може в наступні вихідні виберемося?

Я промовчала, думаю не потрібно і говорити якісь почуття переповнювали мене в той момент.

Вночі не спалося, різні думки мyчили, встала, пройшла на кухню, зварила кави, так і просиділа НЕ смикнувши очей до самого ранку, а потім заснула так міцно, що навіть не відчула, як чоловік відніс мене в спальню.

Я підскочила на початку першої години дня, Олега вдома не було. Нашвидкуруч одягнувшись взяла таксі, назвала адресу, доїхали швидко. Збиралася з силами, поки машина вирулювала до службового входу, побачила автомобіль чоловіка … рішуче вийшла з таксі.

«Хоча би одним оком, але гляну, – думала я». Але не встигла вийти, як тут-таки двері відчинилися і до мене кинувся натовп гарно одягнених людей.

– Вітаємо! Вітаємо! – кричали вони.

А чоловік ніс букет моїх улюблених квітів, посміхаючись у весь рот.

– Сюрприз! У нас сьогодні річниця, дорога. Прости за цей розіграш, але мені так хотілося зробити тобі приємне!

Тепер я все зрозуміла, однак попередила, що більше не потрібно подібних сюрпризів, тому що я мало не посивіла від хвилювання і розігрітої фантазії!

Читайте також: – Твій батько зіпсував нам життя! Я хотів дітей, розумієш, дітей, тебе здopoву. Здopoвy сім’ю … – і рoзплaкaвcя. З дівчини, яка заслiплювaла своєю красою всю вулицю, я перетворилася в cлaбкого, xвopого і нікому не потрібного iнвaлiда.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.