Мені тридцять сім років, і я прожив в шлюбі дванадцять років. У нас з дружиною є син, йому десять років. Я вісім років їжджу на заробітки за кордон, і вдома проводжу дуже мало часу. Природно, за стільки часу моїх поїздок ми з дружиною стали майже чужими людьми. І рік тому моя дружина подала на розлучення.
Я намагався її відрадити, просив подумати. Я для неї з сином все життя трудився. За весь цей час ми поміняли однокімнатну квартиру на трикімнатну, зробили там ремонт, купили машину і дачу. Ну, хіба я даремно їздив? Моя дружина, виявляється, за цей час завела собі коханця і вже як рік мене зраджувала. Коли я все дізнався, без роздумів погодився на розлучення. Але не тут-то було. Не знаю, хто мою дружину напоумив, але вона найняла хорошого адвоката і відсудила у мене майже все що ми мали.
Через мої постійні поїздки, оформляти покупки мені було ніколи. Тому практично все дружина оформила на себе, або сина, тільки дача була на мені. Навіть всі грошові заощадження лежали в банку, але оформлені на ім’я дружини. Я коли розлучався, взагалі не думав про поділ майна, я просто забув про це геть. Тому і ніяких адвокатів не наймав, не думав, що так справа повернеться.
Тепер моя колишня дружина буде жити з новим чоловіком у заробленій мною квартирі. Користуватиметься всім, на що я заробляв довгі роки наполегливою працею.
Син зі мною спілкуватись відмовляється. Сказав, що я йому не тато і давно проміняв їх із мамою на гроші. Я запитав, як би він жив з мамою і зі мною у однокімнатній квартирі. На що той буркнув “спокійно” і пішов.
Найприкріше, що я не мав ніколи тривалих відносин поза шлюбом. Так за довгі роки заробітків траплялись жінки, але вірний я був дружині, тому й казав чесно, що панянки не можуть розраховувати на щось більше.
Тепер намагаюсь скласти життя до купи. Знову поїду за кордон, потрібна квартира, адже на дачі жити не можливо. От тільки раніше я чітко знав заради чого працюю. А тепер? Як жити без сім’ї?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
