Оленка – моя єдина донька і занадто ми її з чоловіком любили та догоджали, бо чому тоді у неї виникло стійке твердження, що любити, то обов’язково щось давати, купувати і дарувати.
Поки чоловік був при посаді та зв’язках, то донька не знала ні в чому відмови, але потім чоловіка зняли з посади і він не зміг себе знайти в житті. Жили ми на мою зарплату, а чоловік себе шкодував, шукав причину в усіх інших, а потім його й не стало.
Моя донька шукала собі багатого чоловіка, а знайшла Олега. Він закохався в неї, казав, що дістане зірку з неба і таки дарував все, що вона хотіла. Донька подумала, що хлопець має багатих батьків, а він просто працював і витрачав на неї всі гроші. Поки його таємниця розкрилася Оленка вже була при надії Мартусею.
Між ними почалося вияснення стосунків і донька заявила, що він має купити їм квартиру і тоді вона вийде за нього заміж, бо інакше, вона залишить дитину. Отак поїхав Олег на заробітки за кордон і висилав їй гроші на дитину і відкладав на квартиру.
Оленка доньку залишила на мене, а сама почувалася вільною жінкою.
– А що таке? У мене хіба обручка на пальці?, – казала вона мені, коли я просила її не гуляти, адже вона практично має чоловіка, який її забеспечує.
Далі Олег купив квартиру, зробив ремонт, а потім знову поїхав, щоб заробити на шикарне весілля мрії для Олесі. Я розуміла, що все не так, як має бути, але що я могла зробити, якщо вони обоє вже дорослі люди?
Відгуляли весілля в гарному ресторані і далі Олег на заробітки, а донька знову ні в чому не мала потреби.
Але Марту вона залишала мені, а сама як не з подругами в косметолога, то десь відпочиває та гуляє. У неї з’явився залицяльник і вона була дуже рада, казала, що він справді багатий , тільки от з дружиною скоро розійдеться і тоді вона стане його дружиною.
– І він прийме Марту?
– Мамо, звичайно, що я ні про яку Марту не казала! Марта буде жити в тебе чи Олега.
Йшли роки, вже Марті десять, Олег по заробітках, а Олеся в надії, що той багач скоро стане її чоловіком.
А далі раптом Олег приїхав і побачив, хто в його квартирі хазяйнує. Не став терпіти і пішов від неї.
І ось тут Олеся й вирішила проявити материнські права. Для чого – я не розуміла, все відкрилося набагато пізніше і от, що вона хотіла.
Коли все те лиш набирало оберти, то Олег жив з донькою у своїх батьків, Олесі було все одно, головне, що вона залишається у квартирі. А далі зажадала аби доньку залишили з нею, хоч Олег і подавав апеляції.
Доньку віддали матері, хоч та її практично не знала. Я ходила до неї та просила одуматися, адже виховувати дитину – то дуже відповідально.
– Мамо! Що ти якимись категоріями мислиш, які вже давно не працюють! Якщо я не житиму з донькою, то Олег захоче половину квартири! Ти мені навпаки допоможи, бо ти ж не хочеш аби я вернулася до тебе жити?
І що я мала робити, коли вирішувалося майбутнє доньки? Так, Марта її майже не знає, вона більше з татом спілкувалася, хоч і по відео зв’язку. Але Олег – чоловік. Йому не складно буде знайти собі нову дружину, заведе дітей, а Марту куди? А так буде собі з Олесею жити у великій квартирі, все й них буде добре. Я маю думати про своїх рідних, а не про чужого хлопця і певна, що ви також би так вчинили, правда?
Написано на основі реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
