Ви помічали, що терплячі і люблячі жінки часто не мають віддяки у своїх рідних? І багато хто дивиться на них і питає – доки ти це все будеш терпіти? А я вам скажу доки – доки терплячка не скінчиться і ні хвилиною раніше.
А вже від самої жінки залежить, коли ж це буде. Цей процес неможливо ні прискорити, ні пояснити, ні врятувати, ні направити.
Але така жінка, як уже йде, то назавжди.
Вона ніколи не вернеться, як би її не запрошували назад туди, махаючи квітами та усміхаючись.
І я розкажу, як таке прозріння трапилося зі мною.
Моя свекруха дуже переживала аби наші діти з Вадимом були його. Що син, що донька були в його родину, але та все одно мала сумніви і їх переживала в чоловіка, а той вже приходив і починав випитувати чи то правда, а чи його, чи точно його, чи точно-точно його.
Я думала, як ми від свекрухи переїдемо, то все налагодиться, але цього не сталося. Навпаки, свекруха ще інтенсивніше почала Вадима від родини переманювати і якось вона у нас в квартирі застала сантехніка. Якого вона наробила галасу, що ось вона так і знала, що її Вадимчик лиш за двері, а я за своє.
Вже й сантехнік розчервонівся, почав показувати фото своєї дружини, але де. Ввечері Вадим прийшов вимагати пояснень і я все розказала, що кран потік, от і викликала майстра.
Мені було навіть приємно, що чоловік так мене ревнує, але виявилося, що й для нього це був формальний привід піти з родини.
– Ти мені не вірна і я теж не планую бути чесним з тобою.
Я просила його одуматися, але він пішов. Я й до матері його ходила, засунувши гордість подалі, просила подумати про онуків. але та була певна, що діти не синові. Свекор і до того був за мовчазну картину, а тоді й поготів.
Я й на роботу до Вадима ходила, писала і телефонувала, але наче всі кінці обрубали.
Це все тривало довго, бо кожна відповідь на повідомлення чи піднята слухавка і я вірила, що все у нас налагодиться.
Але потім прийшов Вадим і сказав, щоб я зі своїми дітьми виїхала з його квартири.
Ось так я сягнула дна, а далі могла лише гребти вперед.
Я нарешті зрозуміла, що якщо людина не зацікавлена, то танці з бубном марні, чи це стосунки, чи це робота. Не треба ніколи вдруге чи втретє метати той бісер, бо це лише забирає ваш час. Відпустіть і все.
Так я зробила і продовжую робити, нікого біля себе не тримаю, той, хто є біля мене, той цього хоче.
І чоловіка я маю, і діти мої вивчилися та мають стосунки.
Недавно свекруха колишня телефонувала аби хтось біля неї жив, бо син з невісткою виїхали за кордон, чоловіка її не стало, а вона сама.
– Та я квартиру перепишу, я задурно не хочу.
– Найміть собі доглядальницю і переписуйте. Я тут до чого.
– Ач яка, квартири не треба? Та ти заради неї заміж лиш і виходила!
Я виходила, бо любила, але ж де ти їй поясниш, що вже й я не та і квартира її не має для мене ніякої цінності?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
