Я дуже любила свого зятя і у всьому їхню родину підтримувала, аж доки одного дня у розмові зі свахою у тієї не вихопилась правда. Я спочатку не повірила почутому, та й донька сказала, що то є нісенітниця. Уявіть наше здивування. коли ми дізнались, що кожне слово відповідає дійсності.
Максим і Сніжана моя разом уже шість років. При цьому вони ще не одружені, а весілля лише планують. Незважаючи на те, що разом вони уже досить давно про те, який Максим насправді, Сніжана і я дізналися зовсім недавно.
Справа в тому, що я на заробітках нині. Їхала з однією ціллю – назбирати грошей на житло донці. Як тільки вони із Максимом зійшлись, я одразу зрозуміла, що молодим потрібна допомога. У дочки робота пристойна, але зарплатня у двадцять тисяч у місті, то лиш на життя. Зять має п’ятнадцять, і саме його гроші вони вирішили відкладати на купівлю квартири.
Я зі свого боку докидаю, вони зі свого. Так ми собі вже майже полловину за ці роки і наскладали. Зять мій віддалено працює. Майже увесь день вдома. Звісно, міг би і щось краще знайти, але він ще й таксує вечорами. То поки так.
А тут у розмові зі свахою та видає:
— Добре що Макс десятку мені щомісяця передає, бо на мою зарплату в санаторій не поїдеш здоров’я поправити.
Я це як почула, так і дар мови втратила. Яку таку таку “десятку” запитую, та замнялась і перевела тему на інше. Але ж я не дитина мала.
Виявилось, що всі ці роки зять допомагав батькам своїм. При цьому робить уже протягом довгих років і не збирається від цього відмовлятися. Так ще він планує давати батькам більше після того, як і його батько вийде на пенсію.
— Це мої батьки! Я мушу їм допомагати! – поясню він нам зі Сніжаною.
Цікаво виходить так! Я допомагаю їм, а він допомагає батькам своїм на курорти і санаторії гроші передає. А сваха від мене на п’ять років молодша ще й. Вона працює, хоч і пенсіонерка, так само, як і сват. Вони знають, про те, що молода родина на квартиру збирає. але це не впливає ні на що абсолютно. Сваха, як їздила в санаторії так і їздить.
І що тепер мені робити? Повертатись додому, хай самі собі наскладають на житло? Але ж за нинішніх реалій то буде коли, через скільки десятиріч?
Залишитись і таки допомогти їм із житлом? Але ж то не справедливо геть. Ну чого я повинна тут судна носити, а сваха у той час грязьові прийматиме десь в Карпатах.
То як виходить?
Ну, і що ж робити? Як бути мені тепер?
06,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти