Це мій другий шлюб і ми маємо сина, якому десять років. Від першого шлюбу в Петра є син, якому вже двадцять років.
За ці роки, що и разом, я ніколи не заперечувала проти спілкування чоловіка і сина, не була проти того, що він допомагає не лише щомісячними внесками, але й купує велосипеди, скутери і так далі.
Звичайно, я була проти того аби дитині в п’ятнадцять років купувати квадроцикл, але чоловік сказав, що син хоче, то треба купити.
– Хай має добру згадку про мене, – казав він пишаючись тим, що купив дуже дорогу річ для дитини!
– А те, що він в такому віці не має ні почуття відповідальності, ні самозбереження, ні обережності?
– Він хлопчик, – казав чоловік так, ніби це все пояснює і дає відповіді на всі запитання.
Мене таке виховання не влаштовує, тому з нашим сином я стараюся аби була якась інша схема отримання подарунків, особливо дорогих. Дитина має для того щось робити: гарно вчитися, виконувати домашні обов’язки, поводитися адекватно. А не просто так, телефонує син, що хоче дорогу іграшку і вже вона є, бо батько багато років тому не зміг жити з його матір’ю…
Але чоловік не розуміє чи не хоче розуміти моєї позиції.
– Він росте без батька і я маю йому забезпечити все, що він хоче, що робить його щасливим.
– То хіба це виправдовує те, що він взагалі не розуміє, як беруться речі? У нього є тато і йому треба зателефонувати, щоб все у мене було. А сам як він житиме, коли тебе не буде?
На цьому чоловік йде геть.
І ось напередодні дня народження свого сина Марка, він мені сказав, що планує йому купити квартиру і вже має половину суми на неї.
– Я подарую йому перший внесок, а потім на наступний рік наступний і так він матиме квартиру.
– Що?, – я вже тут не могла мовчати, – А про нашого сина ти подумав? Йому ти не хочеш на день народження подарувати пів квартири?
– Він ще малий і йому куплю, просто зараз Маркові квартира потрібніша.
– Ні, так не буде!
– Мої гроші і я вирішую, як буде!
Я просто не знала, що казати, і що думати! Чоловік просто перемінився в обличчі, я просто не впізнавала його.
– Ти взагалі маєш не втручатися в мої стосунки з сином! Ти хто така? Ти сама чого в житті досягла, а моєму синові кажеш, що має в поті чола працювати, щоб всього досягти самому? Ти що в свої роки зробила? та якби не я, то й далі б сиділа рівно на своїй роботі! А так і маєш де жити, і дитину маєш! І все що ти зробила – то вийшла за мене заміж. Розумна яка!
Я такого від чоловіка не сподівалася почути. Як це так?
Ми тепер родина і разом маємо будувати спільне майбутнє і для нашого сина, і для нас самих.
Розумієте, ми зараз в такий час живемо, що не знаєш, що буде завтра і такі витрати я вважаю просто нераціональними… Це звичайнісіньке марнотратство!
У мене немає грошей на «чорний день», бо моя зарплата не така висока як в чоловіка. і в разі чого, то звідки я маю їх взяти?
Я вже думала поставити питання ребром: якщо він дарує синові квартиру, а не робить те саме для молодшого, то я від нього йду.
Але з іншого боку – він хороший чоловік і мене все влаштовує в ньому, і ставлення, і турбота, але ось таке марнотратство мені просто не вкладається в голову.
Порадьте як правильно вчинити, щоб потім не шкодувати про свій вчинок.
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
