Справді, це все виглядало на якийсь розіграш. У нас з Микитою прекрасні стосунки, двоє діток, ми не сваримося і чи не кожну ніч разом, хоч в шлюбі десять років.
В мене виникло лише одне питання – коли?
Він якщо не на роботі, то вдома, може поїхати у відрядження, але телефонує і каже, що сумує, просить прислати фото дітей, бо дуже їх любить, йому цікаво, як ми провели день…
Я ніколи не чула від нього сторонніх запахів чи чужого волосся, я не бачила аби він крутив шиєю за чужими спідницями.
Як таке могло бути?
Але жінка виявилася настирною і почала знову телефонувати.
Я вирішила погодитися на зустріч, бо це все виглядало дуже дивним.
До мене підійшла жінка невизначеної зовнішності з животом десь початку дев’ятого місяця. Я дивилася на неї круглими очима, а вона й почала:
– Я й сама не вірю, що в такій ситуації. але ми з Микитою разом, самі бачите. Він знає, що мені скоро в пологовий, тому просив телефонувати як тільки що. Я йому телефоную, а він слухавку не бере, ви ж розумієте, я хвилююся.
– Ви жартуєте?, – не вірю я в реальність того, що відбувається.
– Та чого ж жартую. Я просто хочу, щоб він був зі мною в пологовому і потім все, його місія закінчена.
– Тобто, ви не хочете забирати його з нашого життя?
– Ой, та ні, звичайно, я для себе дитину хочу. А в Микити дуже хороші гени. То де він?
– Він у відрядження поїхав.
– Дивно, – каже вона, – Він мені сказав, що ви в лікарні і він за дітьми доглядає…
– Ого, – я здивувалася, – Може, він ще й до третьої поїхав.
Я пожартувала, бо все ще не вірила, що це все – реальність.
– То зателефонуйте ви, – каже вона.
Від мене чоловік слухавку взяв і почав говорити, що дуже зайнятий і перетелефонує пізніше.
Тоді ця жінка взяла телефон і зателефонувала до їхнього директора, бо, виявляється, вони ще й колеги. І директор сказав, що мого чоловіка він у відрядження не посилав, а що той взяв відпустку за свій рахунок…
Ми сиділи з цією жінкою і кліпали очима.
Що це взагалі таке? Я тоді набрала Микиту і на всі його «передзвоню пізніше», випалила:
– Я тут з твоєю колегою, вона стверджує, що при надії від тебе. А ти не у відрядженні, а у відпустці. Де ти, котику?
– Я тобі все поясню, – почав Микита, – Ти просто все не так зрозуміла.
– Пояснюй швидше, якщо хочеш нас бачити.
Він щось белькотів, що просто вирішив від усіх відпочити, що ця жінка просто його переслідувала і він таки згодився на те аби дати їй дитину, але він любить мене і наших дітей понад усе.
– А мені він казав, що ви його давно не любите і не цінуєте, що я краще за вас готую, – сказала жінка…
Було зрозуміло лише одне – я не знала цього чоловіка і знати вже не хочу.
В мене лиш одне питання – чого йому не вистачало? невже так важко просто поговорити, озвучити, що щось не так, треба це і оце змінити аби нам знову було добре разом. Просто сказати.
Це ж легше, ніж рік ховатися, обіцяти всім навколо те, що й не думаєш виконувати…
Отак живеш собі і думаєш, що все добре, а воно все вже гниє і смердить…
Фото Ярослава Романюка.
