За своє я буду боротися, бо мені в житті нічого просто так не далося. Хоча ні, дався просто так чоловік, очі б мої його не бачили. Поїхав на заробітки перший рік і одразу ж впав. Ото заробився.
Я його хотіла назад свекрусі віддати, але тут вже його брат Василь взявся його всюди возити на обстеження та давав гроші на реабілітації, то став на ноги Петро, але вже не міг нікуди їхати.
Їхати не міг, а двоє дітей у нас є, тому я вже стала перед вибором, що маю їх забезпечити, а Петро хай сидить вдома та дітей глядить.
Отак він і придався мені, вже добре, вже не плачу за няньку. Та й слова мені він не каже, що я сказала в хаті, то моє слово й зверху.
Я б не змогла з іншим чоловіком бути, от як Василь – сказав, як відрізав. Оля й слова поперек не скаже, але чого його казати. Коли він на трикімнатну квартиру заробив, дітей забезпечує, Оля сидить вдома та серіали дивиться.
Інколи отак собі припасую Ольжине життя і наче й хочеться, але аби моє не було зверху? Обійдуся.
Так от, далі сталося таке, що не стало Василя раптово. А далі й вияснилося, що він не мав ніякого заповіту.
І тут я задумалася, що як нема заповіту, то мій чоловік може претендувати на його майно. А що? Рідні йдуть в першу чергу, а там є що ділити: квартира – раз, машина – два, дача – три.
Я людина чесна, тому в очі Олі сказала, хай не думає нічого з нашим майном робити.
– Яким вашим?, – закліпала та очима.
– З таким, ми подали на виокремлення частки, як чесна людина, я тебе попереджаю.
– Як чесна?
– Так, щоб ти не думала нічого продавати. Я все пам’ятаю, що у вас було і де стояло. В мене все описано, – і я показала їй папірець з тим всім, що я бачила в їхній хаті.
– А ти до нас яким боком?
– Олю, таким, що треба вміти розпоряджатися майном, а ти така, як мій чоловік, все продаси та занехаєш. А я ні, я можу й примножити, чи в банк поставити на відсотки. Чи мирно поділимося: тобі квартира і машина, а нам з Петром дача?
– А дірку від бублика ти не хочеш?
– Бачу, в тобі емоції беруть верх, тому буду прощатися.
Знаєте, в Бібілії пише, що, хто має, тому додасться. Я маю і розум, і характер і мені бракує лише достатку. Тому зараз за всіма законами, мені має додатися достаток. Ця сім’я має нарешті мене забезпечити та моїх дітей, як і годиться, як всі роблять, а не лише я маю працювати, а всім отак все легко дається.
Так, що скоро ми будемо смажити шашлички на своїй дачі. Бо так буде справедливо, хіба ні?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
