fbpx

Я – мати-одиначка. Уже два роки як виховую доньку одна. Місяць тому розмовляючи з подругою, почула від неї вираз, що соромно купувати ношені речі для дитини. Це прозвучало в контексті засудження магазинів, які продають ношені речі

Я промовчала і нічого не відповіла, бо і сама часто роблю там покупки. Невже мені повинно бути соромно?

Не бачу нічого поганого в ношених речах. Ми з донькою живемо в приватному будинку, вона постійно грається на вулиці і при цьому приходить брудна, як чортеня. Який сенс одягати нові речі для вуличних забав?

Так було раніше. Але зараз все частіше мені доводиться купувати ношені речі в магазині. Справа в тому, що мій чоловік втомився від ролі глави сімейства і пішов. Добре, що будинок належав моїй бабусі, тому ми не залишилися під відкритим небом. Колишній чоловік не платить жодних грошей на доньку. Він влаштувався працювати не офіційно, і тому ми живемо на одну мою зарплату працівника пенсійного фонду.

Коли донька пішла в школу, стало важче. Зібрати першокласника те ще завдання: портфель, форма, туфельки. Я зрозуміла, що на нові речі у мене просто немає грошей, враховуючи сьогоднішні ціни. І я зайшла в секонд-хенд. А там стільки всього: блузочки, спіднички і штанці і все за такою смішною ціною. Я накупила всього, вдома випрала і випрасувала. Зовсім не скажеш, що речі ношені. Тому, коли подруга підняла цю тему, мені стало не по собі. Я не думала, що має бути соромно тим, хто користується послугами таких магазинів, тому просто промовчала. І вирішила не засмучувати подругу. У неї немає проблем з грошима, слава Богу. Хіба зрозуміти багатому бідного.

А недавно йдучи з роботи, я забрала дитину у мами і вирішила зайти в секонд-хенд. Хотіла подивитися доньці сарафан в школу на зміну. Нічого не вибравши, ми вийшли з магазину, а тут повз проходила моя подруга. Ну, навмисне не придумаєш. Я мало крізь землю не провалилася від сорому. Але вона ні слова не сказала, хоча видно було, що їй теж незручно.

Прийшовши додому, я задумалася: а чого це мені має бути соромно? Я не вкрала ці речі. Чому чужа думка повинна так мене засмучувати?

відтоді наше спілкування зійшло нанівець. Вона перестала мені дзвонити і мені якось незручно. Боюся, що вона засуджує мене чи ще гірше соромитися. А мені, як би я себе не переконувала, незручно. Я не ділилася з нею своїм важким фінансовим станом і навіщо? Але мені дуже не вистачає моєї подруги. Мені нема з ким поговорити і порадитися. Можливо потрібно зробити перший крок і просто набрати її номер? Все одно ніяк зрозуміти не можу, невже носити поношені речі так уже й погано?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

You cannot copy content of this page