Нещодавно мені виповнилося 76 років. Я свого віку навіть не відчуваю. Мені здається, я навіть марафон пробігла б, але торік ніби наврочили!
Спочатку лежала 2 тижні у стаціонарі, а потім ще й розтяглась на слизькій дорозі. Ледь пересувалась після того, ось дочка мені запропонувала до неї переїхати. Там хоч догляд якийсь, та й разом веселіше.
Я зібрала речі та поїхала. Думала на кілька місяців, а вийшло цілий рік
Із самого початку все складалося добре. Але потім я стала якось так помічати, що зять змінив до мене ставлення. Невдоволений дуже ходив, бурчав собі під ніс.
Мені було не затишно, тому одного разу я сказала:
— У вас, діти, дуже добре, але я, мабуть, повернусь додому.
– Та що ви! Залишайтесь у нас назовсім, — затараторив зять, а донька якось аж надто вже люб’язно почала навколо мене щебетати бігати.
Мені не потрібно було думати довго, одразу зрозуміла, що щось тут не те зовсім. Наступного дня зібравши речі поїхала до себе додому. Приїжджаю до рідного двору а там люди чужі речі з машини вигружають. Виявилось вони тут квартиру орендуватимуть, тобто мій дім.
Я не стала нічого нікому говорити і поїхала до доньки. Дочекалась її з роботи і вирішила поговорити відверто. Тут тільки я з’ясувала, що моє одужання річ не дешева. Вони, як виявилось, витратили всі свої заощадження і зараз доньчина зарплатня іде тільки на те, щоб купувати все, що мені приписано.
Я ледь не розплакалась. Чому ж мовчали? А вони не хотіли, аби я себе не зручно почувала, а з домом то вже від безвиході, адже донька при надії, а коли піде в декрет, то що робити.
Тут тільки я зрозуміла чому зять такий ходив. Але ж жодного слова мені ніхто не сказав. Навіть не натякнув.
Я свій дім вирішила продати і гроші дітям віддати. У мене онук скоро буде, я його бавитиму а донька хай на роботу йде. А як? Вони мене так оберігають, як я можу інакше?
Але сусідка проти категорично. Говорить, що доки я жива дім хай буде мій. Здавати – так, але не продавати.
А я розгубилась. от просто не знаю, що ж мені тепер робити. Ніби й вона права, але з іншого боку це ж моя донька, хіба ж вона мене покине.
Передрук тільки з гіперпосиланням на intermarium.news.
Головна картинка – pexels.
