Півроку тому мама моя заявила, що їй самотньо, і завела собі собаку. Не маленьку таксу, а теля під 40 кг. Я ще тоді була проти такого її рішення, але хто мене слухав. Вона ту собаку побачила в одній із груп і заявила, що відчула – він саме той, хто їй потрібен.
Я розумію, що тварина в будинку – це класно. Але чи потрібна вона пенсіонерці у якої не все гаразд зі здоров’ям? Ще й велетень такий. Як ви думаєте? Пес молодий дуже добрий і веселий, а в мами квартира однокімнатна на десятому поверсі.
Звичайно, наші діти пищали від захоплення, коли дізналися, що у бабусі з’явилася собака. Але для них це лише іграшка, а ось ми з чоловіком з самого початку розуміли, чим все може закінчитися, оскільки Мазун жив раніше на подвір’ї приватного будинку.
Мама спершу раділа тому, що вдома не сама. Місяць їй було до вподоби виходити з ним гуляти зранку і ввечері і вона зі сміхом розповідала про те скільки він усього їй погриз. Проте вже через два її ентузіазм згас, а пізніше так і взагалі я приїздила для того, аби вигуляти Мазуна, бо через вимкнення електрики мама не мала змоги з ним вийти на прогулянку.
Я бачила прекрасно, що мамі важко і що такий великий і активний пес у квартирі жити не може – він засумував. Нещодавно мама заявила, що хоче поїхати до сестри в Данію на кілька місяців на “перезавантаження”. Вже й квитки купила, а потім повідомила нас. На моє німе запитання відповіла, що її не буде всього два, три місяці тижні, а Мазун нас любить і поживе поки в нас.
Чоловік їй висловився, тільки нічого це не змінило – вона все одно поїхала, тому ми були змушені доглядати собаку. Та тільки один Мазун сумував і вив на весь будинок. Мама його не залишала ніколи вдома одного, бо вона пенсіонерка. Але ж у нас робота, школа, якісь свої плани. Загалом довелося чергувати і відпрошуватися з роботи по черзі, оскільки собака не хотів залишатися один у квартирі.
Він погриз нам меблі, зіпсував купу взуття, відгриз лутки у дверних отворах. Я вже просто того не витримувала. останньою краплею став шматок віддертого лінолеуму у кімнаті зі свіжим ремонтом. Три дзвінки і у Мазуна нова власниця, яка проживає у приватному будинку. Забрали його того ж таки дня і я видихнула.
Але коли діти і чоловік додому повернулись, то прямо бурю підняли. Мовляв, як я могла? Мама телефонує з Данії і слова мовити не може – віддала друга її, зрадила.
А тепер скажіть, невже мій вчинок аж так важко зрозуміти? Хіба я не врятувала усіх і кожного? А найперше – Мазуна.
26,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
