fbpx
Історії з життя
Я не з тих, хто буде відмовчуватися в подібних обставинах, не втрималася після вищевказаної фрази і аж підскочила на місці. — Ти хто така? Та я поруч була з твоєю мамою усе життя. Коли вона торби важезні по потягах тягала, коли на ринку і в мороз і в спеку днювала ночувала, коли заради того, аби найняти тобі репетитора мусила машину продати, бо не вистачало грошей. А ти чого сама досягла. За свої хоч у тому бутику де одягаєшся, майку купити зможе? Чи теж за мамині. 

Дочка подруги в минулому році закінчила Університет. Світлана купила їй з цієї нагоди квартиру, невелику студію, але все ж, окреме житло, своє, не оренда. Машину подарувала ще на 18 років.

Пам’ятаю, як я їздила в зустрічала Світлану з Аріною, коли та лиш на світ з’явилась. Пам’ятаю цю крихту в мереживній ковдрочці. Батько Аріни пішов до іншої коли Світлана була на 6 місяці і навіть не запитував, як там і що. Аліменти потім правда все ж платив, але копійчані, зате рівно до 18 років.

Життя Світлани було присвячене донці. Дівчинці дозволялося все, виконувалися будь-які примхи. Про себе Світлана забула геть. Одного разу, поруч зі Світланою з’явився дуже гідний чоловік, який запропонував створити сім’ю.

Тільки Аріна, яка звикла до того, що мама на 100% належить лише їй, відразу не сприйняла вітчима. Шлюб розпався. Світлана припинила шукати жіноче щастя. Повністю віддалася кар’єрі, заробляла на майбутнє дочки. Аріна виросла, отримала чудову освіту, за протекцією матері влаштувалася в адміністрацію міста. Зарплата, поки, копійчана, але перспектива на майбутнє дуже хороша.

Я давно не була в гостях у Світлани і не спілкувалась з Арінкою. Нещодавно мене було запрошено на гостину. Відносини між матір’ю і донькою мене глибоко вразили

Аріна не говорить нормально з мамою в принципі. Це більше схоже на спілкування барині з служкою, яка у чомусь постійно винна.

– Стара, – заявляє Аріна. – Забагато балакаєш.

І це матері, яка зробила для неї все і навіть більше, одна. Я не з тих, хто буде відмовчуватися в подібних обставинах, не втрималася після вищевказаної фрази і аж підскочила на місці.

— Ти хто така? Та я поруч була з твоєю мамою усе життя. Коли вона торби важезні по потягах тягала, коли на ринку і в мороз і в спеку днювала ночувала, коли заради того, аби найняти тобі репетитора мусила машину продати, бо не вистачало грошей. А ти чого сама досягла. За свої хоч у тому бутику де одягаєшся, майку купити зможе? Чи теж за мамині.

Аріна фиркнула, не сподобалося чути правду, схопила ключі і помчала до себе. Я теж встала, чекаючи, що тепер Світлана навть по телефону зі мною спілкуватись не стане.

Але, ні. Навпаки, Світлана подякувала мене і попросила, по можливості, частіше приїжджати, коли Аріна у неї гостює. Сама вона і слова тій поперек сказати не може, бо дуже вже доньку любить, а та й користується.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page