Коли з’явився син, ми були на сьомому небі від щастя. Ми балували малюка, купували йому все найдорожче і готові були небо прихилити. Але він ріс і не поспішав нам хоч чимось допомагати. Але найцікавіше те, що ми, люблячі батьки, заплющували на це очі.
Син закінчив інститут та обійняв посаду в престижній компанії. Незабаром і познайомився з дівчиною, з якою захотів одружитися. Ми були раді його рішенню і почали готуватися до весілля.
Треба було тільки вирішити квартирне питання, адже невістка була приїжджою. Ми з чоловіком вирішили виселити квартирантів, зробити невеликий ремонт та надати житло молодій сім’ї. Я одразу попередила, що ніхто оформляти на них квартиру не збирається – стануть на ноги та оформлять собі іпотеку. Саме тому я попросила дбайливо до всього ставитись і стежити за чистотою.
Перші місяці після весілля ми до них не навідувалися. А напередодні дня народження сина ми вирішили заглянути без попередження та зробити сюрприз. Тільки двері мені ніхто не відчинив. Лише за 10 хвилин на порозі з’явилася сонна невістка в запраному халаті. На голові у неї був хаос, а на манікюр було лячно дивитися.
Коли я зайшла до квартири, схопилася за голову. Десять пар – і все у бруді. На кухні було все в жирі, а раковина завалена посудом. Вся сантехніка в нальоті та незрозумілих плямах.
— Діти, у вас є тиждень, щоб навести лад. Інакше – на вихід. Потрібно берегти те, що дають, тим більше, я вас попереджала. Ви молоді, невже подобається жити в такому?
За тиждень було справді чисто. У квартирі приємно пахло випічкою та свіжістю. Та й невістка виглядала охайно. Я сприйняла це як свою велику перемогу і сказала, що навідуватимусь часто. У невістки аж колір обличчя змінився:
— То хоч у які дні. Не можу ж я щодня прибирати?
Тут уже я отетеріла. Тобто як? Невже це для неї щось надприродне?
— Ваш син полюбляє їсти в ліжку і посуд під диван складає. Каву і чай п’є лише на балконі, але звідти чашку ніколи не приносить. Одяг знімає жмутом і кидає де бажає. Я ж навчаюсь вдень і маю підробіток увечері, та й курсових ніхто не відміняв. Аби лад навести у домі, мусила найняти помічницю. Ви хоч попереджайте коли приходитимете, щоб я після чоловіка хоч трошки розгреблась.
Я ні слову не повірила. Не таким був мій син і крапка. Тому наступного дня прийшла якраз перед тим, як він з роботи повернувся. Заходить він у дім і знімає черевики прямо перед порогом. Не вбік не відставив, ні хоч протер з вулиці. Верхній одяг на вішак повісив, а все інше як було у кімнаті на крісло кинув. На кухні каву собі робив, то і заварку і чайну ложку і чайник все на столі залишив. Поїв і посуд на столі доповнив картину. За дві години моє чадо такого навколо себе наробило, що я за голову узялась. А невістка о дев’ятій повернулась. Ледь від утоми у дім увійшла. Випила кави і сіла за завдання з інституту.
Я могла б звісно зробити винною її, але ж до чого вона тут? Дитина не тільки добре вчиться, але й працює і заробляє. Зрозуміла. що повинна допомагати. Ми з нею домовились і я тричі на тиждень приходжу розбирати те, що наскладав за день мій син. Одного разу, навіть чай з-під дивану вимивала.
Сина виховувати запізно, невістка матиме час то лад наводитиме, а я на пенсії. Нікого не дорікаю, прийшла, зробила – пішла. От тільки, якби мій син знову став маленьким, навряд чи я не давала йому мені допомагати, коли він хотів. І тарілочку після себе мити б просила і чашку з чаєм дозволяла б сполоснути, і одяг би з рук не забирала, бо він не складе, як потрібно.
От тепер маю результат. Добре хоч невістка його кохає і ще не втекла. Я б з таким не жила, оце вже ні!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
