Мені завжди здавалося, що моя сім’я – непорушна стіна. Тоді як батьки спочатку шкільних, а потім і інститутських друзів розлучалися, мої тато і мама були для мене взірцем надійності.
Я виросла і зустріла свого коханого хлопця. З ним ми були близькі, і мені здавалося, що це такі ж відносини, як у моїх батьків. Ми одружилися і створили свою непорушну фортеця, в якій вистачило місця трьом нашим дітям.
Моя мама часто приходила до нас з чоловіком і допомагала з малюками. У мене всі дітки погодки і з ними дуже вже складно було впоратися. Спасибі їй за допомогу. Під час наших розмов я все частіше стала помічати невдоволення з боку моєї матусі. Вона все частіше скаржилася на побут і на батька. Мені здавалося, що коли я виросла і створила свою родину, їм стало легше. Адже тепер вони були лише вдвох. Стільки вільного часу: батько на роботі, а мати займалася домашніми справами. Він завжди забезпечував свою сім’ю сповна, і необхідності в тому, аби мама працювала не було.
Мені здавалося, що моя мама щаслива. Завжди думала, що домашня робота для неї в радість. Так я пам’ятала з дитинства, але тепер, коли я сама – мама, то по-іншому подивилася на домашній побут.
Невдоволення моєї улюбленої матусі росло. Вона не підбирала вже слів, коли говорила про тата. Відсутність допомоги по дому, постійне лежання перед телевізором після роботи її виводили з себе. Вони вже не могли знайти спільної мови, і одного разу вона просто прийшла до мене з речами.
Я відкрила двері, а на порозі – затюкана жінка, яка абсолютно була не схожа на найріднішу мені людину. Вона волала, що втомилася від мого батька і поживе якийсь час у нас з чоловіком. Я намагалася з нею поговорити і пояснити, що втеча – це не вихід із ситуації. Я ніяк не могла зрозуміти, від чого саме вона втомилася? Помити дві тарілки, витерти пил і зварити борщ? Це обов’язок всіх жінок. А що тато – ледар, так це так було завжди. І чому тоді її тільки зараз це почало турбувати ?!
Я, звичайно, все розумію. Всі мають свої негаразди і у всіх бувають розбіжності. Але я ніяк не можу уявити своїх батьків не разом. А мама наполягає, що не повернеться до нього. Як так? Не розумію. Вони все життя прожили в шлюбі. Вони були прикладом для мене і для знайомих. Мої батьки навчили мене, як важливо вміти йти на компроміс заради збереження своєї сім’ї, і що тепер? Вони розлучаться? Моя непорушна фортеця, мій приклад і ідеал, до якого я завжди прагнула, просто валиться на моїх очах.
Як переконати маму, що не варто приймати таких поспішних рішень? А тата, що потрібно йому змінитися, щоб зберегти свій шлюб?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
