Бігла і думала, що нащо мені в п’ятдесят років такі пригоди, коли я собі добре жила і горя не знала, поки в моєму житті не з’явився Федір.
– Любові тобі захотілося, – шпетила я себе перескакуючи через паркан, – кота б собі завела…
А все починалося дуже романтично, бо почав до мене залицятися Федір, щебетав, яка я гарна і не виглядаю на свій вік. Я на руку глянула, а обручки нема і вже мені цей такий собі чоловічок, засяяв в усій красі, адже попробуй зараз знайти галантного холостяка, який так на тебе дивиться?
Я почала його заохочувати і вже не раз і не два залишати в себе в квартирі. Квартира у мене двокімнатна, діти вже роз’їхалися та мають свої родини, а от чоловік квартиру залишив мені, від гріха подалі.
Справа в тому, що п’ять років тому я застала свого чоловіка з іншою. Спочатку мене обдало холодом, потім жаром. А далі я вже нічого не пам’ятаю, тільки сусіди чогось викликали і швидку і поліцію, а пожежна знімала любку з балкону, бо та ніяк не хотіла повірити, що мене нема в квартирі.
Чоловік потім провів кілька місяців в лікарні, а далі вирішив, що вже краще в квартиру не вертатися і отак мені її й залишив і все вже по закону.
Я довго відходила від такого повороту в своєму житті і не підпускала до себе чоловіків, а тут от сталося. Чи то я вже задовго була сама чи то так мало бути, доля просто мені отак бумеранг вернула, але сталося те, що сталося.
Одного дня я сказала Федорові, що міг би він вже мене й до себе повести, раз у нас все так серйозно. Він вагався, а потім сказав, що він живе в селі.
– Ще краще, – кажу я йому, – Я дуже люблю сільський затишок і завжди мріяла старість доживати в селі.
Накаркала.
І ось він мене запросив, я все оглянула і була здивована порядком. Федір аж світився.
– Так, я до роботи навчений і все тримаю в чистоті не гірше жінки. Та я навіть закрутки сам кручу, ходи подивишся, який у мене погріб.
Я все оглянула і просто не чулася від щастя, що я тут буду жити. Ні, Федір казав, що у нього є діти. Але я так зрозуміла, що від першого шлюбу, а в хаті ніяких фото іншої жінки не було, а я спеціально зазирала за ними, тому я була на сто відсотків упевнена, що я тут буду ґаздинею.
І ось ми собі любенько так воркуємо, як відкриваються двері і на порозі стоїть жінка. Федір завмер і каже:
– Давай, Люся, лише без скандалу, бо сусіди почують!
– Як скажеш, – сказала Люся і закрила двері.
– А це хто, – питаю я Федора ще спокійно.
– Та то моя дружина, але давай ти тільки без скандалу!
І ось в моїй голові задзвеніло… Я не стала чекати, коли Люся знайде щось важке. Я з такою швидкістю, що мені з моїми кілограмами геть не притаманно, вилазила в вікно, що ви б тільки бачили. Я навіть ворота не відкрила, бо вже чула за собою глухий стук, тому просто перескочила його як Бубка. Бігла додому і раділа, що жива, за Федора знати не хочу, так йому і треба і я б ще на місці жінки додала. До чого додуматися – перстень знімати, а я ж ще дивилася чи борозни нема на пальці і її не було. От же ж досвід має і хай його жінка його ж досвідом добряче освітить.
А я візьму собі кота з притулку і на тому буде крапка. Чи як ви гадаєте-є ще любов за п’ятдесят?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота