Хто б міг подумати, що в 65 років я залишуся зовсім одна: без чоловіка, без доньки і внучок. Моє життя змінилося буквально за якийсь рік. Розповім, як так сталося, і як я знайшла в собі сили, щоб повернутися до життя.
Ми з чоловіком ровесники. Він у мене любитель дачних робіт, поїде на дачу і пропадає там цілими днями і ночами, все щось копошиться, садить різні овочеві культури, сапає, поливає. Мене останнім часом дуже сильно турбувала спина, тому я набагато рідше бувала на дачі і практично припинила займатися посадками. Я тільки допомагаю чоловікові навесні з розсадою вдома, а на дачі він вже далі без мене.
Якось на початку літа рік тому зустріла сусідку по дачі на базарі, а вона мені і каже:
– Маріє, ти як? Бігаєш ще? А то тебе зовсім на дачі не видно. Твій благовірний то цілими днями там пропадає. Ти б його там одного не залишала. Аня овдовіла півроку тому. Ти, напевно, пам’ятаєш, чоловік у неї нездужав? Шкода дуже, начебто молодий ще був, а так швидко на той світ відправився. Але я до чого це все, чоловік твій у Ані ж то город копає, то розсаду їй возить. Не моя звичайно справа, але чи не занадто багато допомоги для самотньої вдови? Як би такими темпами ти самотньою не стала.
Мені якщо чесно в той момент ця розмова зовсім не сподобалася, я зробила вигляд, що поспішаю в лікарню і практично втекла від сусідки.
Хробак сумніву закрався в моїй голові. Але я всіляко намагалася не піддаватися пліткам.
Анна Павлівна або Анька, як називав її покійний чоловік, була цілком порядною жінкою, працювала педагогом в дитячій школі мистецтв, вела там театральний гурток. Жінка була приблизно мого віку, можливо молодша, але максимум на 3 роки. Я б ніколи не подумала, що вона може покласти око на мого чоловіка. Ми з чоловіком одружені вже практично 42 роки, у нас доросла донька і двоє онучок. В той момент я думала: “Ну не піде ж чоловік від мене на старість років, живемо ми мирно, непорозумінь практично не буває, через дрібниці тільки”. Як виявилося, я помилялася: йдуть чоловіки, як від молодиць, так і від бабусь.
В цей же рік у молодшої внучки почалося загострення по здоров’ю. Ось моя найстарша внучка з раннього віку «молотила» все підряд без розбору, а молодша, що не з’їсть, то висип і все дуже серйозно. Ось поїдуть до сватів у гості на південь все добре, а вдома дитина практично однією водою живиться і все одно періодично з’являється висип. Внучка молодша така худюща, без сліз і не поглянеш. Вирішили донька з зятем і дітьми переїхати до сватів.
Ой, сваха моя – це окрема розмова. Така хитра, пролазлива жінка без мила куди треба влізе, ну ви зрозуміли мене. Я звичайно людина культурна на свята їй дзвоню, про здоров’я її раз на рік питаю, але не більше. Квартиру дочка виставила на продаж, але, навіть продавши квартиру, машину і гараж, на півдні їм грошей на власне житло не вистачило б. Прийняли рішення взяти квартиру в будинку, що ще будується, а поки пожити якийсь час у свахи. Ми з батьком віддали всі заощадження, які у нас були відкладені на чорний день, здоров’я дітей та онуків для нас було понад усе.
Як тільки діти поїхали, моє самопочуття погіршилося. Раніше спина турбує, не турбує, а вставати треба: я внучку молодшу в садок водила, зі старшою уроки робила, сиділа з дітьми на лікарняних. А тут я зовсім розслабилася: лежу на дивані серіали дивлюся, жирком обростаю. Вирішила, що пора чоловікові на дачі допомогти, він як раз приїхав з дачі випрати свої речі, я йому і кажу:
– НАВІДПОЧИВАЛАСЯ я вдома, на дачу завтра з тобою поїду.
А він ніби злякався моїх слів:
– Марійко, та ми тебе після дачі НЕ зберемо. Тобі б краще на масажі походити, може мазь яку-небудь припишуть чи прогрівання для спини, а то ти після переїзду Наталі зовсім розвалюватися стала.
Тут я і зрозуміла, що щось не так з моїм чоловіком відбувається. Чоловік відразу сумний став, губи надув, але заборонити мені їхати з ним на дачу не зміг.
Швидше за все, він подзвонив або написав Ані, але в той день, коли я приїхала на дачу, її було не видно. Так я прожила на дачі близько тижня. Чоловік з кожним днем ставав все похмуріший, зі мною практично не спілкувався. З сусідкою я теж не стикалася. Як пізніше я дізналася, від тієї самої сусідки, яку я зустріла на базарі, Анька поставила ультиматум моєму чоловікові: “Я, що дівчинка якась, в своєму власному будинку ховатися від твоєї дружини. Або признавайся їй в усьому, або в мій дім більше не ногою”. Чоловік обрав перший варіант, прийшов і в усьому зізнався, що ось практично півроку вони зустрічаються. А я згадала, що ще, коли чоловік Ані живий був, він часто говорив: “Пощастило Кості з дружиною і фігуриста і працьовита, а як вірші читає, ох”. Ось видно Костя на той світ відправився, а чоловік мій відразу його місце зайняв.
Я перший час дуже переживала, горіла від сорому, намагалася взагалі не виходити з дому. Мені здавалося, що всі сусіди, як тільки мене побачать, відразу починають перешіптуватися за спиною: “Мовляв, а від Марії чоловік звалив до сусідки по дачі”. Хотіла навіть до дочки переїхати, але було б куди, їм самим тісно разом зі сватами на 6 сотках. Та й сваху я на дух не переношу.
Лежала місяць, лежала два, потім в гості прийшла подруга, посиділи, поговорили. Вона мені думки на місце і вставила. Ну, ось кому я гірше роблю? Тільки собі. Чоловік мій колишній щасливий з новою дружиною. Завдяки подрузі я все-таки ожила, почала ходити на фітнес, який веде медичний працівник. Відновила старі зв’язки, стала більше рухатися: гуляти по парку, ходити в басейн. А чоловік переїхав жити до Аньки. Наша квартира ще при приватизації була поділена на 3 частини. При розлученні чоловік свою частину відписав доньці, а йому дісталися дача і машина. Донька від новини була в ступорі, спочатку сказала: “Немає, у мене більше батька”. Але потім начебто заспокоїлася і тепер спілкується з ним по телефону.
Ви знаєте, як тільки я подумки пробачила чоловіка з сусідкою, впустила в своє життя позитивні емоції, все в моєму житті почало налагоджуватися. Зовсім недавно на зупинці зустріла колишнього колегу, розговорилися, він вдівець. Як чоловік дізнався, що я розлучена, відразу пожвавився. Днями покликав мене в театр, я пропозицію прийняла. Я, звичайно, не планую ще раз заміж виходити, але дуже лестить, що у мене в моєму віці з’явився прихильник.
Автор: Nevyhadani istoriyi.
Фото ілюстративне.
