Я з Романом нарешті почала жити у власній трикімнатній квартирі. Ми довго думали, чи варто брати кредити, але батьки сказали, що завжди допоможуть, то ми й наважилися. Так, нам доведеться довго виплачувати кредит, але все-таки свій дах над головою тепер є.
Я ще не встигла перезнайомитися з усіма сусідами, але декого візуально знала в обличчя. Будинок був новий, тож мешкають тут переважно молоді сім’ї з дітьми. Я була цьому рада адже дітей було багато, отже донечка матиме друзів.
Поки чоловік пропадав на роботі, я розбирала потихеньку речі. Справа йшла туго, адже у дочки пішли перші зуби. Мала канючила, тож я узяла її на руки і носила по наших нових хоромах, вийшла на балкон і бачу, що чоловік мій балакає із жінкою у червоному пальті. Я не могла чути про що мова, але бачила, що розмова явно дружня.
– Звідки ти її знаєш? — спитала чоловіка, коли він повернувся.
— По роботі спілкувалися.
На цьому розмову й закінчили.
Але якось я гуляла з донькою у дворі. На майданчику я помітила ту саму жінку і про себе відзначила, що вона виглядає значно старшою, ніж мені здалось одразу. Вона була не одна, а із маленьким хлопчиком. Хлопчик грав у пісочниці, а його мама сиділа на сусідній лавці. Я поглянула на малого і ніяк не могла зрозуміти, що ж так мене бентежить у його зовнішності. Щось таке знайоме, звичне… Але я точно його раніше ніде не бачила!
Минуло ще трохи часу. Того дня я дісталася до коробки з альбомами. На очі потрапила фотографія чоловіка в дитинстві — він був копією сусідського хлопчика. Тоді я й зрозуміла, що її насторожувало. Аж дурно стало від думок. Виходить, що чоловік мав іншу. Якщо хлопчику 6 років, то вони були у стосунках давно? Так виходить? Навіщо ж тоді він на мені одружився? навіщо цю квартиру брали?
Поклала перед чоловіком увечері його дитяче фото і запитала, чи той хлопчик не його син. звісно, він почав вигадувати якісь відмазки, обурювався навіть, але зрештою сказав, що то не його таємниця, а той хлопчик його рідний брат по-батькові.
Тобто, та жінка була не його любаською, а свекровою. Чоловік сказав, що тато з нею зустрічається дуже давно і хотів навіть маму залишити. коли дізнався. що у Маргарити буде дитина, але саме тоді у свекрухи знайшли одну недугу і він просто не зміг їй сказати правду. Маргарита чекала його і вірила, що вони житимуть разом,але коли він не пішов із сім’ї, вона його залишила і більше не спілкується.
А от мій чоловік зміг переконати її дозволити йому спілкуватись із братом. А те, що вона живе у нашому ж домі, то за його словами, випадковість і все.
Тепер я не знаю як мені бути і кому вірити. ніби як його історія схожа на правду. адже й справді ще до нашого весілля родина чоловіка витягла його маму із того світу просто і те, що вона жива лишилась, то чудо. А з іншого боку – надто те все фантастично.
Скажіть, а ви б повірили у таку історію? Чи у мене все ж роги стелю шкрябають?
10,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
