– Я правильно тебе зрозумів, сину? До того аби нам подарувати онука ти вже доріс, а як узяти на себе відповідальність за життя дитяти і його матері – ні. Гаразд, сину, зрештою – це твій вибір, але я скажу що робитиму в цій ситуації я
– Мені потрібно тобі щось сказати, тату,- несміливо почав розмову Андрій
– Я тебе слухаю, – сказав Микола і відклав газету в сторону.
– Швидше за все, ти скоро станеш дідусем. – Андрій опустив очі, але тут же спробував виправдатися, – але це не спеціально, просто так вийшло.
– Ясно. І хто ця дівчина? – Микола уважно дивився на сина. А той очікував чогось поганого, але нічого не відбулося. Батько спокійно вичікував відповіді.
– Оля Петрова, яка живе на сусідній вулиці.
– Знаю таку. Так у чому справа? Розпишіться.
– Я не хочу, ще не нагулявся. Ну і що, що при надії.
– Як за дівкою упадати, так ти виріс, а як брати на себе відповідальність, то ще молодий занадто? – сказав Микола і тут же гукнув дружину.
– Мамо, підійди сюди! Тут у синочка для тебе новини.
– Які новини? – запитала Жанна, витираючи руки кухонним рушником.
– Внука нам уже підготував, а одружуватись і не збирається!
– Ну і правильно, нічого першу ліпшу тягти в хату! Що думала, підморгнула, хвостиком вильнула і вже заміжня?
– А якщо дитя і правда Андрія? Що тоді? – здивувався Микола.
– Я не зрозуміла, ти взагалі батько своєму синові? Краще б подумав, як захистити його. Ми для того в нього стільки сил вклали, щоб такий зять дістався якимось Петровим?
– Зять нічого взяти. – тихо буркнув Микола, а Жанна насупилася.
– Це ти так про рідного сина?
– Андрій буде завидний зять, поки ми поруч. А потім толку з нього мало.
– Так, син, вимагай у Ольги тест зробити. Доведемо, що дитина не наша, все тобі ясно?
– Ясно, – відповів син – завтра я поговорю з Олею.
– От і не переживай, ми з цим швидко розберемося. – войовничо помітила Жанна і пішла на кухню.
– Поки мамка не чує, говори, як все було . – зажадав батько. Бачу тобі моя доля теж передалась.
– Тобто, ви з мамою не по-любові, а через мене?
– Ти ж не винен, що з’явився на світ через мою необережність. Хто, крім мене тебе на ноги поставив би. Я б не зміг приректи тебе невинного на життя без тата. Мені і батько так сказав. «Терпи, одружуйся. Не хочеш? Можеш йти з дому, я буду виховувати онука.» От і я тобі сину дослівно те ж повторю. Якщо ти не виріс мужиком, дитину роститиму я, а ти маму обеспечуватимеш. обоє дорослі без мене впораєтесь.
Цілих два місяці між сім’ями робилось щось страше. Ольга рідше виходила на вулицю. Якось вона випадково зустріла Жанну. Та прилюдно стала Олю ображати. А по селу вже ходили чутки.
Був момент, коли Ольга не змогла більше терпіти принижень і прийшла додому до Андрія, заявила, що дитина не від нього. Жанна тільки презирливо дивилася в її сторону.
Але Микола помітив, що дівчина просто знесилена від всього того бруду.
– Говори тепер правду. – попросив він, коли наздогнав Олю біля воріт будинку. Я дідусь цієї дитини, чи ні?
– Що говорити? Дитина Андрія. Заміж я не збираюся виходити за нього, рости будемо без тата. Та й тітка Жанна мене ніколи не прийме.
– Добре. Прийдеш до мене з результатами тесту, але я тобі вірю. Будемо вирішувати, як вчинити далі. Ти прекрасна і мужня дівчинка Олю. Мій син. Не думав, що виросте таким.
Через місяць Ольга віддала Миколі папір, де офіційно було вказано, що Андрій Миколайович на всі 99, 9 відсотків є батьком дитини.
Микола довго дивився в Олині блакитні очі. За ввесь цей час він серцем прикипів до цієї тендітної красуні. В дружині він розчарувався. по правді ніколи її не любив. Замінив усі почуття словом «ПОТРІБНО», і і жив на автопілоті. А після цієї історії, коли Жанна показала найчорніші закутки душі…
– Я правильно розумію, одружується ти не маєш наміру? Це твоя дитина, результати вже є! – на підвищених тонах запитав у сина Микола.
– І що тепер? Сама ж за ним упадала! А він ні в чому не винен, він – мужик.
– Тоді, Жанночка і Андрієчку, послухайте. Олина дитина тепер моя. Забезпечувати їх буду я. З тобою, кохана моя ми розлучаємось. Квартиру залиш собі, але це все, що з моїх статків ти отримаєш. А ти, сину, дорослий вже, забезпечиш себе сам. А в заповіт я впишу онука чи онуку.
– Дах поїхав? Ти руйнуєш родину через першу ж? – Жана врапт зрозуміла. що без чоловіка вона ніхто. Безробітня домогосподарка, яка навіть готувати не вміє.
Андрій мовчки дивився в стіну. Він знав, що рішення батька змінити не можна.
Текст підготували – intermarium.news
Головне фото – firestock.ru
