– А це така моя компенсація за те, що не був чесним зі мною, – сказала я і грюкнула дверима.
За всю цю розмову чоловік навіть не прокинувся, так і лежав долі між нами. Я глянула на нього з жалем, адже він таким не був.
Ми з Андрієм познайомилися у відрядженні, не чоловік, а золото – підтягнутий, випрасуваний, усміхнений, добре слово скаже, а дивиться просто мені в душу. Як з таким не закрутити хоч на пару днів?
Знала я що він одружений, бо весь його бездоганний зовнішній вигляд казав, що біля нього інша дуже добре ходить.
– Так, я одружений, – зізнався він, – моя жінка дуже погана господиня, але я залюбки готую їсти та прибираю, я дуже люблю порядок.
Про це я теж дізналася, бо він акуратно складав одяг, на столі у нього був ідеальний порядок, а взуття просто блистіло.
І те, що зараз лежить на підлозі, то не той чоловік, в якого я закохалася.
Отож, ми продовжували час від часу бачитися. Мені було просто приємно з ним бути, як і йому, але з часом ми зрозуміли, що любимо один одного.
– Я піду з родини, – запевнив мене Андрій.
Я була не проти. Коли ж він прийшов до мене не просто сам, а з купою грошей і машиною, то я була дуже рада.
– Я поговорив з Олею і сказав, що лишаю їй будинок, а собі забираю гроші і машину. Вона не погоджувалася, але я певен, що я вчинив правильно.
– Звичайно, правильно, – сказала я, – ти ж в рази більше за неї заробляєш!
І ми почали з ним вити наше гніздечко. Так, з Андрієм було не просто в тому плані, що приходилося дуже старанно прибирати. Але чоловік і сам залюбки ставав за швабру чи пилосос, він правда любив готувати і так само порядкував на кухні, хоча єдиною вимогою було те, що на кухні має бути порядок і все сяяти, тоді він готує.
Єдиним недоліком було те, що його колишня дружина не втрачала надії його вернути, вона йому телефонувала наче з приводу того, що син вступає і треба грошей, далі мені телефонувала, аби я вернула їй чоловіка.
Але це все були дрібниці, які не варті уваги, бо ми були удвох і з усім справлялися. Ремонт мого дому добігав кінця і ми вирішили це все діло відсвяткувати. Запросили до нас гостей, всі охкали, хвалили нас, казали, що ми молодці.
І за цим всім шумом і гамом я й не помітила, що Андрій десь пропав. Коли вже гості розійшлися, а Андрія не було, то я почала його шукати. Знайшла коханого в канаві, весь його білосніжний костюм був в болоті, а від нього несло.
Я не знала, що й робити і ледве його затягла до хати. Думала, що зранку чоловік попросить вибачення і я забуду про цей інцидент. Але це був тільки початок.
Знаєте, я ж нічого не знала! Якби я була знала, що це такий чоловік, то я б до нього й на крок не приблизилася! Нащо мені це все? Я тоді його в машину і до дружини, вона ж якось з цим усім роки жила і ще й далі хотіла жити. Бо як вже вона мене молила його покинути.
– Е, ні, голубко, – каже вона мені, – ти з нього всі гроші витрусила, а мені віддаєш? Я його теж без грошей не хочу.
– Слухайте, ви ж його знаєте давно, виходите та й заробить він вам ще грошенят.
– А на які я його буду до тями приводити? Давай мені гроші!
Я витрусила з гаманця все, що було і дала їй.
– Він до тебе з десятками тисяч пішов. А ти мені даєш кілька гривень? Совість у тебе є?
– Є, ті гроші, то моя моральна компенсація за мої старання!
І я пішла геть. Через два місяці Андрій прийшов до мене проситися назад казав, що подібне не повториться, але я його й чути не хочу. Не повториться коли – цього року чи через два дні? Я хочу жити в своє задоволення, а не бігати за чоловіком.
– У тебе є та жінка. Яка тебе завжди прийме в будь-якому вигляді, – сказала йому я на прощання, – це твоя дружина, тому всі свої зусилля направ на те аби ця свята жінка тобі пробачила.
Більше я його не бачила і думаю, що він послухав моєї поради. Не подумайте, що я черства людина, просто про такі речі треба одразу ж повідомляти, хіба ні?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
