fbpx

Я сама винна, що вмовила доньку стати матір’ю. Без чоловіка, без нормальної роботи, на четвертому курсі університету. Мені здавалося, що так буде правильно. Здається, я помилилася

Донька подарувала мені чудового онука, який їй виявився зовсім не потрібен. Тепер я вже розумію, що материнство потрібне тоді, коли ти цього сама хочеш, коли любиш майбутнього чоловіка. Тоді, навіть якщо він тебе покинув, ти все одно любиш свою дитину. Він для тебе все, що залишилося!

Так було зі мною. Молода, без засобів до існування, але безмежна любов до донечки не давала мені можливості для зневіри. Я любила її всією душею! У доньки до сина такого, звичайно немає.

Для неї синочок – просто дитина, яку видали і зобов’язали піклуватися. Коли прошу з ним посидіти – посидить, а так, лише подруги, розмови, плани на життя. Вона одного разу принесла йому якусь маленьку гумову іграшку, я тоді так зраділа, подумала, що вона купила для нього, заощадила, напевно, десь. А, як виявилося, це просто давали по акції в магазині. Складно.

І дитинка така хороша, люблю його як власного сина. Але по-іншому і бути не може, адже всі етапи з ним я проходила сама. Благо, що чоловік працює і нас всіх тягне, одна б я не впоралася. У відпустку я сама з ним пішла, щоб доньці академічну відпустку не брати. Ми хотіли, щоб вона довчився.

І ось тепер йому вже рік, він ходить, говорить «Так» і «Ні», його треба вчити і розвивати далі, а я відчуваю, як сили мене покидають. Грошей не вистачає, щоб його всім забезпечити, та й сили вже не ті. Полежати б десь, або телевізор подивитися в тиші, а тут дитина вимагає уваги, постійної турботи.

Хотіла звернутися до таких же молодих бабусь, які виховують маленьких онуків. Як ви справляєтеся? Де черпаєте ресурси?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page