Ми з Танею дружили багато років, ще з початкової школи. У нас було повно спільних інтересів, але найголовніше – нам завжди подобалися одні і ті ж хлопчики. Багато разів ми з нею сварилися через це, стільки ж разів обіцяли одна одній не заглядатися на хлопця, якщо йому сподобалася одна з нас, але вже в дорослому віці у нас все ж відбувся серйозний конфлікт на цьому ґрунті.
Мій коханий, Роман, дуже подобався Тані. Але так як він запропонував зустрічатися мені, Таня щосили приховувала свою симпатію. Ми вже навіть планували одружитися, коли я їхала на практику в сусіднє місто на кілька місяців. Але цьому не судилося статися. Одна знайома написала мені в соцмережі, що бачила мого нареченого з Танею. Ох і розізлилася я тоді на подругу! Написала їй все, що думаю з цього приводу у смс-повідомленні, і відправила її номер в чорний список.
З Романом розлучилася, коли приїхала. Він і не заперечував, що був невірний мені з моєю ж найкращою подругою. Так я залишилася одна, і без хлопця, і без подруги. Через кілька місяців я зустріла Арсена і ми з ним незабаром одружилися. Я раділа, що Тані немає поруч, і моєму жіночому щастю на цей раз ніхто не завадить.
Про те, де моя подруга, з ким і чим займається я нічого не знала протягом двох років, поки не зустріла її в цілком випадково… У нас з Арсеном з’явилася донька. Я лежала знесилена після появи моєї малечі в палаті і милувалася на милий згорточок в колисці, коли в палату привезли мою сусідку.
Я спочатку навіть і не глянула на жінку на сусідньому ліжку, тільки потім, коли медсестра назвала її на прізвище, мене аж пробрало, це була Таня. Вона стала матір’ю хлопчиків-близнюків. Мені не дуже то хотілося розмовляти з колишньою подругою, та й вона не дивилася в мій бік, може взагалі не зрозуміла, що це я.
Малюки Тані спали, а сама вона, відвернувшись до стінки, потихеньку плакала… Я не витримала і підійшла до неї:
– Таню, привіт!
Подруга здригнулася і повернулася. Побачивши мене, Таня розплакалася ще більше.
– Чому ти сльози ллєш? Від радощів? Таких козаків маєш! Щастя ж скільки!
– Та куди мені стільки щастя одній.
– А чоловік? Батько у дітей є? Якщо не хочеш, не розповідай, в душу лізти не буду.
– Та що тут розповідати… слухай, зрадієш можливо… Покинув мене Роман твій, якраз при надії була, коли вже термін великий був і сказали, що двійня… А одружені ми з ним ніколи і не були…
– Таню, не плач, не вартий він того, а я допоможу тобі, чим зможу… тільки за однієї умови: чоловіка у мене не забирай, добре?
Таня посміхнулася, витерла сльози, а потім міцно обняла мене зі словами:
– Обіцяю, що не заберу. Бог мене вже покарав за одного, пробач мені, будь ласка…
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
