Я стала на бік мами, бо її точка зору була правильною і раціональною. Але мій чоловік був категоричним, він сказав, що коли я підтримую маму, то значить, не ціную його думку, значить, я вибираю матір, а не його

– Ти вибираєш квартиру, а не мене?, – казав він мені, хоч я вибирала нашу родину і я думаю, що він це чудово розумів.

Ситуація була для мене дуже дивною і незрозумілою, адже ми добре жили з чоловіком, був маленький син. Так, ми жили з мамою, але вона мені дуже допомагала і взагалі в справи наші з чоловіком не лізла.

А одного дня приходить Андрій додому і каже:

– Нам треба розміняти квартиру і жити окремо від твоєї матері.

– Що? Що ти таке кажеш?

– Я хочу мати окреме житло від твоєї матері, тому є варіант розміняти цю квартиру на дві різні і жити собі далі як окрема родина.

– Але, Андрію, мама ніяк нам не заважає.

– А мені не комфортно, я хочу жити окремо.

І ніяк я чоловіка не могла переконати. Мама бачила, що я переживаю і почала розпитувати в чому річ і я тоді й переказала нашу розмову.

– Розміняти? Нашу квартиру?

– Так, він хоче жити окремо і почувати себе господарем в домі, йому незатишно жити з тобою.

– Але доню, це ж просто смішно.

– Що саме?

– Смішно навіть таке думати.

– Чому?

– Доню, у нас п’ятикімнатна квартира в центрі міста з чудовим плануванням. І ти її хочеш проміняти на дві панельки в спальних районах? Для чого? Я Андрія тижнями не бачу і не планую. Тут можна загубитися при бажанні, тому справа геть не в цьому.

І я задумалася над маминими словами, адже у нас справді гарна квартира з високими стелями і чудовим краєвидом з вікна, я звикла тут жити, чому я маю міняти її на щось гірше?

Я все це почала розказувати чоловікові, а він заявив, що я вибрала квартиру, а не його і хай вона мене тепер гріє. Зібрав речі і пішов.

Для мене це так дивно, що я не можу зрозуміти – що ж сталося? Я не вірю, що справа в квартирі, але й не знаю причини такої поведінки. Як би ви пояснили вчинок мого колишнього чоловіка, щоб я надалі на це звертала увагу, будуючи нові стосунки?

Фото Ярослав Романюк

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page