З чоловіком я вісім років тому розлучилась. Спілкуємось із ним і досі, сина не забуває, хоча вже одружений вдруге.
А от я все одна і одна. Якось кручусь. бігаю, а нікого так і не зустріла. Аж тут на роботі моя співробітниця вкотре запропонувала мене із братом своїм познайомити. Мовляв, він у неї дуже роботящий, дуже хороший, от тільки не жонатий і досі.
Коли я запитала у подруги, чому ж такий кавалер і один, вона відповіла, що йому просто не щастить. Мовляв, не раз намагався побудувати стосунки, тільки не траплялися йому відповідні панянки. Він же сім’ю хоче, швидкоплинні зустрічі його не цікавить! Навіть те, що я сина маю не спинило потенційного кавалера.
Я погодилася на цю зустріч просто з інтересу. Ну а раптом? Доля ще та жартівниця.
“Кавалер” мав мені подзвонити — що він і зробив наприкінці робочого дня. Мені було дивно чути від нього, що ми вже немолоді, і немає сенсу блукати парками та ресторанами. Він наполягав на тому, щоб навідатися до мене додому.
Ага! От прямо одразу і в дім. Сказала, що зустрінемось в кафе, що поруч мого будинку.
Мені хотілося створити гарне враження, тому я гарно підготувалась. Виглядала хоч і скромно, але на всі сто.
Увечері я одягла свою найкрасивішу сукню і стала чекати на гостя. Він прийшов о 18:00 — як ми й домовлялися. Я сиджу за столиком, така вся гарна, а до мене підсів чоловік у спортивних пошарпаних штанях і з букетом бузку в руках.
Дарує мені той віник і каже так:
— Хто взагалі вигадав, що жінкам треба квіти дарувати? Вони вартують стільки, що краще вже м’яса на шашлик придбати. О, це сину твоєму! – і виймає із кишені кілька фігурок із відомого конструктора. – Колекційні, – вказує гордо.
Мені, звичайно, було неприємно це чути. Я сиділа там в ошатній сукні з макіяжем і зачіскою, а він навіть поголитися не спромігся. та й фігурки ці… Ну хто таке дарує?
Посиділи ми десь годину. За цей час я дізналась усе про колінвали двигуни і те, яка саме машина найчастіше приїжджає до них на СТО.
А в кінці вечора мене чекало несподіване:
— Кажу одразу, – заявив “кавалер”, – Якщо разом житимемо, то спілкування з колишнім чоловіком ти припиниш і син твій також. Я хочу родину без привидів із минулого.
З Русланом ми вже три місяці періодично зустрічаємось. У моїй квартирі тепер нічого не скрипить і кожен сантиметр полагоджено, як і домі моєї мами. Син пропадає із ним на СТО і вже знає скільки атмосфер повинно бути в колесі і як замінити колесо в авто.
Мама каже, що роздумувати мені не варто і Руслан дуже хороша для мене партія. Надійний, без згубних звичок і минулого за плечима. А те, що не романтик, так усі вони такі, а я потім не розчаровуватимусь.
І ніби він усім хороший, а душа в мене не лежить до нього.
— Я простий роботяга, – повторює він постійно, – До зірок не стрибаю, усе своїми руками зароблене, своєю працею.
А чи буде в мене життя щасливе із тим, хто не хоче навіть спробувати стрибнути до зірок? Чи саме з таким чоловіком моє життя буде стабільним і забезпеченим?
Як би вчинили на моєму місці?
21,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
