Приїхала я з-за кордону аби знайти собі в Україні чоловіка. Жінки зараз всі далеко, тому, кажуть, що чоловіки самі напрошуються. Я не вірила, бо я ще застала ті часи, коли на одного хлопця було по три-чотири дівчини і треба було дуже постаратися аби завоювати прихильність.
Саме тому я чуткам не вірила і підготувалася: купила собі квартирі і машину гарну, готівкою запаслася і поїхала додому.
А там все було так, що я вже й не вірю, що таке можливо.
Отож, сіла я в ресторані, як дивлюся, а на мене молоді чоловіки кивають! Ні, я теж вважаю, що в сорок років, то я ще молода, але вони точно від мене на десять років молодші. Я тоді думаю, що я вас перевірю, що ви собою являєте.
Я тоді покликала офіціантку і попросила пригостити того хлопчину і що ви думаєте? За п’ять хвилин він вже був біля мого столика!
І так, як я думала – тридцять років, програміст Сергій.
Я тоді думаю, а як я його вечерею пригощу? І їсть! За дві щоки уплітає, каже що давно так смачно не їв, бо на його зарплату по ресторанах не походиш.
– А що ж ти тоді тут робиш?, – питаю я його.
– Та я так приходжу в суботу, може комусь сподобаюся, але переважно, більшість чоловіків сидить та й все.
Я хмикнула про себе, а тоді думаю чи не запросити мені його в гості?
І він погодився! Я була вражена, йде, щасливий, хвалить, яка квартира гарна. яка машина чудова, яка я цікава панна.
Я йому приготувала каву і він вже на мене очима стріляє та усміхається. І додому йти не хоче.
Дуже вже Сергій старався, ніде правди діти, але знаєте, як то буває, все без душі. Нащо мені таке? Я хочу аби мені людина душею сподобалася, аби якусь честь мала, самоповагу, а не заради тарілки супу бігти в чужу квартиру.
Зранку я Сергієві показала на двері, обіцяла подзвонити, але точно не буду це робити. Вже надто він легковірний, нащо мені такого для серйозних стосунків?
На наступний раз я так само відвідала ресторан і вже вибрала чоловіка мого віку, але там те саме – зарплата мала, згоден на все заради котлет з макаронами. Правда, старався не дуже, але вже як є. З розмови було, як то колись за ним в молодості дівчата бігали.
Вирішила тоді вже перебирати і знайшла викладача інституту. А там взагалі – грошей катма, живе з мамою, сказав, що завжди любив старших дівчат. Правда, дуже тихий, сидить і читає, навчений мити тарілку за собою.
Я не розумію, що відбувається? Як серед таких вибрати собі гідного чоловіка? Порадьте, будь ласка, як бути?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
