– Ти знаєш скільки я грошей витратила на твоє весілля, – мені не лише голос дрижав, але й руки, – Я могла машину купити! Я могла рік на широку ногу навіть тут жити!
– Мамо, я не хочу з ним жити після того, що зробила свекруха!
Я вже нічого не розуміла.
Рік тому моя донька така щаслива пурхала, що вони з Дмитром одружуються і на знайомстві хлопець виявився приємним і уважним до моєї доньки, я бачила, що він її любить, тому не мала сумнівів, що вони будуть жити довго і щасливо. Саме тому я вирішила влаштувати доньці таке весілля про яке вона мріяла – їх везла карета до собору, найкраща сукня була у неї, найдорожчий фотограф і найкращий тамада з музиками.
Навіть місцева зірка спеціально приїхала аби їм заспівати під перший весільний танець! А вогняне шоу, а столи, що ломилися від наїдків? Я все це дитині забезпечила, щоб її сімейне життя як почалося з казки, то так і тривало далі.
Молодята мали де жити, адже я вже давно для Світланки купила квартиру і зробила ремонт. Що може піти не так?
– Мамо, ми не їдемо у весільну подорож, – після весілля сказала мені донька і я дуже тому здивувалася.
– Чому?
– Бо мама Дмитра вважає, що це марна трата грошей і їй треба в селі допомогти, якраз треба з городів все збирати.
Мене це дуже здивувало, адже городи були, є і будуть, а медовий місяць у дітей один. Сваху я так добре не пізнала, бачила, що сиділа похмура на сватанню, але вони всі такі, я ще не бачила жодної свахи, як б тішилася, що сина женить. І чого так є?
А далі вийшло, що сваха всім хоче керувати – що молоді мають в холодильнику, чому все таке дороге, чому не економлять і не візьмуть у неї мішок картоплі, навіщо Світлані стільки одягу і взуття, вона ще така молода, а фарбується надто яскраво, нігті задовгі…
Але найбільше вона вимагала аби Дмитро що вихідних був у неї.
– Чого в місті сидіти, коли у мене купа роботи?
Вона справді мала велику господарку і тримала дві корови, там треба було добре працювати коло того всього, тому вона була незадоволена тим, що моя Світлана не хоче на неї працювати.
– А на що ти будеш жити, як мені не будеш допомагати, – казала вона їй, – Мати все життя тобі гроші дармові передавати не буде. Треба вже зараз про це думати, а не вилежуватися на дивані та в телефоні цикати!
Я не для того поїхала в світи аби моя дитина тяжко працювала. я дала їй освіту, щоб вона заробила гроші розумом, а не доячи корови та гній викидаючи. Чому чужа жінка має командувати моєю донькою?
– Тому, мамо, я краще все закінчу зараз, бо вона командує Дмитром так, що я не маю ніякого слова, він все виконує, що вона каже і ще й мною незадоволений, що я не хочу так робити. Нащо мені такий чоловік?
– Доню, треба поступатися і берегти сім’ю! Якщо для нього мама така важлива, то ти маєш це враховувати і навпаки до неї знайти підхід.
– Мамо, який підхід? Вона просто нас хоче з чоловіком розлучити і їй це вдалося. Хай він в селі біля неї живе, а я не хочу.
Я б теж хотіла аби мені в житті хтось допоміг, але я б ніколи не виставляла це на «мус», а ця мати зовсім інша. Знає лише себе і своє, а все інше їй не цікаве. Чого так?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
