Мені не мало років, майже сорок. Я розчарувалася в багатьох речах і в своєму житті. Я жодного разу не виходила заміж і не маю дітей. А все тому, що мені вічно зустрічаються якісь дивні супутники. Я тричі жила в цивільному шлюбі і всі три рази це було так собі. Мої «чоловіки» намагалися перетворити мене в домогосподарку, яка б обпирала їх і готувала борщ. А мені цього не хотілося. Я хочу працювати, самовдосконалюватися, а не стояти біля плити. І ось я зустріла ідеального чоловіка. Він трохи старший за мене, при цьому заможний і солідний представник сильної половини людства. Ми обоє працюємо в сфері комп’ютерних технологій і одного разу зустрілися по роботі. Я відразу помітила, що він еталон справжнього чоловіка – уважний, ввічливий і досяг статусу в своїй фірмі. Не те, що всі мої попередні.
Ми з цим ідеальним чоловіком працювали над спільним проектом. І тоді я вирішила за всяку ціну заслужити його прихильність. Але виявилося, що він одружений і має двох дітей. Ну, звичайно ж, такий ідеал не міг бути вільним. Перший час я навіть не допускала думки про те, щоб руйнувати його сім’ю. Але потім я подумала, що від хороших дружин чоловіки не йдуть і якщо я зможу закохати в себе колегу, то значить не так вже він її і любить. Тим більше моє особисте життя і моє щастя набагато важливіше від чужого. Я теж хочу бути коханою.
Ми почали часто спілкуватися. Спочатку це було по роботі, а потім під час наших зустрічей розмови про роботу відійшли на задній план. Я й не помітила, як стала для нього більше ніж просто подругою і співрозмовницею. Вперше в житті я була всім задоволена. Він не змушував мене готувати йому і прибирати, для цього у нього була дружина. Але з часом роль другого плану мене перестала влаштовувати. Я хотіла повністю війти в життя цього чоловіка, а не бачитись по кілька годин на день. Мені захотілося засинати і прокидатися з ним, і навіть варити йому борщ. Я закохалась. Але він не поспішав йти з сім’ї. І тоді я пустила в хід всю притаманну мені хитрість. Якось я вмовила його залишитися у мене. Не знаю, що він сказав дружині, та мені й не цікаво. Він залишився зі мною. Я говорила, що хочу, щоб він залишився назавжди. Мій коханий казав, що дорожить мною і теж хоче бути поруч, але не може покинути сім’ю, в першу чергу, як батько.
І ось зараз я твердо вирішила, що готова переступити через його сім’ю заради власного щастя. Як зробити так, щоб він вибрав мене, а не її. Судячи з усього їх почуття вже згасли, а я дуже кохаю його.
Допоможіть порадою, як допомогти йому зважитися піти з сім’ї? Я не вірю в те, що на чужому щастя не побудуєш. Якщо є любов, то все вийде. Варто лише захотіти і зважитися стати щасливим.
Ірина, 39 р.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
