– Розмитнений. – поправив механічно Сергій – Ось навіть такі підходи зараз в моді… Ну давайте.
– Пробіг у вас який? – діловито запитала дівчина.
– Тридцять років вже бігаю. – чесно відповів Сергій – Вірою-правдою… Не підводив .. Ніхто не скаржився.
– Тридцять? – недовірливо перепитала дівчина – Не сказала б…
– Попередня господиня акуратна і дбайлива була. З таким доглядом – ще сорок б бігав.
– А чому позбувалася? – продовжила дівчина.
– Інший агрегат собі купила. Крутіший. – пояснив Сергій – За непотрібністю і позбулася.
– Всі так кажуть. – хмикнула дівчина – Закордонна бабуся аккуратененько до церкви їздила? А сам, мабуть, товчений…
– Так тридцять років. – знизав плечима – У тридцять років – хто не битий? Але несерйозно – облицюванню не пощастило, рот закривається. Там зачепили, тут зачепили. Разок уганяли – спину “розфарбували”..
– Бачу, бачу… Нічого. Від викрадення ми застрахуємо. – впевнено сказала покупниця
– Ніхто! Абсолютно ніхто не застрахований від угону! – хихикнув Сергій.
– Це ми подивимося ще. – обірвала веселощі дівчина – А мотор? Не барахлить? Ходова там…
– Та все гаразд. Не було проблем поки. Не нове, звичайно, але працює. Ще побігаю – запевнив Сергій – По дрібницях тільки. Чхаю іноді, кашляю, гріюся…
– Емм. Ну… Ніби як підходить мені. І вигляд – нічого. Ваші умови?
– Вигляд! Хороший тюнінг і взагалі мрія, а не машина вийде. Значить так. – почав загинати пальці Сергій – Насамперед – паливо щоб якісне.
– А може… може якось.. – зам’ялася дівчина.
– Ні ні ні. Ніяких салатів, макаронів. М’ясо. Багато. На салатику багато ви там наїздите? Розуміти треба.
– А витрата велика? – продовжила сумніватися дівчина.
– Не маленька. – твердо сказав Сергій – А що ви хотіли – представницький клас. І це, щоб паливо на заправці було – ваша турбота. Тут зрозуміло?
– Зрозуміло. – кивнула дівчина.
– На техобслуговування іноді відпускати. – продовжив загинати пальці Сергій.
– А я? А я в ті дні як? – занепокоїлася дівчина
– А зараз ви без машини як? – хмикнув Сергій – Та ви не бійтеся. Не часто це…
– Ну та нехай. Подивимося. Ще що-небудь?
– Чохли прати. А то знаю я – потім починається, невже так важко не бруднити, як я втомилася… Любиш кататися – люби і чохли прати.
– Щось складно якось все .. А це… ммм… – почервоніла дівчина – А з якою швидкістю ви можете їздити? Чи легко заводитеся? А в холодну погоду?
– Хочете тест драйв? – галантно запропонував Сергій ..
З мережі.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся