Коли я нарешті повернулася додому після важкого робочого дня, єдине, про що я мріяла, – це впасти на диван із книжкою і нарешті відпочити. Але дзвінок від чоловіка порушив мої плани. Максим спокійним голосом повідомив:
— Вероніко, сьогодні до нас приїде Іра. Вона трохи погостює у нас.
Я застигла на місці, ледь не впустивши телефон. Іра, молодша сестра Максима, була тією людиною, яку я знала лише з розповідей.
Їй 16, вона закінчує школу, живе в селі, і, за словами Максима, дуже самостійна. Але чомусь ця «самостійна» дівчина вирішила гостювати саме в нас.
— Максиме, ти хоч міг попередити заздалегідь? Я навіть не знаю її! — обурено сказала я.
— Все буде добре. Вона охайна і не завдасть клопоту, — відповів він, ніби це була не його сестра, а ангел із небес.
Я важко зітхнула. Мої плани на спокійний вечір знову пішли шкереберть. Я пробіглась квартирою з пилососом, витерла пил, помила кухню. Все це я роблю у суботу, але ж дім повинен блищати, до приходу гостей, чи не так?
Коли наступного дня я зайшла до квартири, Максим і Іра вже сиділи на кухні за чашкою чаю. Вона голосно сміялася, а Максим виглядав задоволеним. Моя втома відразу дала про себе знати, але я стрималася і привіталася.
— Добрий вечір, Іро. Сподіваюся, дорога не втомила?
— Ні, все чудово! У вас тут так гарно! Я вже оглянула всю квартиру, у вас справді стильний інтер’єр, — відповіла вона з широкою усмішкою.
Її «оглянула всю квартиру» мене насторожило, але я промовчала. Зрештою, що з того, що дівчина просто зайшла до кожної кімнати? Вона ж рідня.
Але, вже за кілька хвилин мені прийшло сповіщення – Іра опублікувала нові фото у себе на сторінці. Звісно, фото були зроблено ледь не в кожному куточку нашої квартири, ще й геолокоцію вказала.
Я попросила її видалити знімки і запитувати наступного разу, чи згодна я аби мою квартиру бачили геть незнайомі мені люди.
— Ну добре, якщо ви так до цього ставитесь, – протягнула дівчина явно не вдоволена.
Однак, коли я зайшла до спальні то побачила, як Іра фотографується на ліжку. та же й у моєму халаті.
— Іро, ти навіть не запитала дозволу, щоб зайти сюди, не кажучи вже про використання мого одягу і косметики! — обурилася я.
— Вибачте, я не знала, що ви аж настільки принципова. – знизала вона плечима, – Просто хотіла зробити гарні фото, — винувато додала вона.
Я лише важко зітхнула, пішла в душ і вирішила, що чай допоможе заспокоїтися. Але коли я відкрила шафку, чайні пакетики були розсипані полицею. Виявилось, Іра потягнула один, а за ним пішли і інші. Дівчина навіть прибрати не подумала. Зачинила, як було.
Увечері, коли я нарешті вляглася в ліжко, Максим підійшов до мене:
— Вероніко, треба подумати, як розважити Іру цими вихідними. Вона ж нудьгуватиме у квартирі постійно. Вигадай щось.
Я здивовано поглянула на нього.
— Розважити? А як щодо того, щоб ти сам цим займався? Вона твоя сестра, а не моя. У мене були свої плани, які ти навіть не спромігся врахувати!
— Але ж я у відрядження їду,— почав Максим, але я не дала йому договорити.
— От і думай, як організувати все так, щоб я не була тут нянькою. Та й узагалі з якої радості ти запрошував сюди сестру, якщо планувалось відрядження. Вона мені чужа людина. До чого я узагалі?
Наступного ранку, поки я ще спала, Максим втік на роботу, залишивши Іру на мене. Коли я прокинулася, вона вже була нафарбована й одягнена.
— Ти зібралася гуляти? — запитала я, намагаючись бути ввічливою.
— Так! Я хочу в ресторан і заодно купити собі щось новеньке. Ви швидко зберетесь? Я тут нам культурну програму написала. День обіцяє бути веселим і насиченим.
Я ледве стрималася, щоб не сказати їй щось “тепленьке”.
— Іро, ось тобі ключі. Містом можна гуляти самій, карти є в телефоні. Якщо щось треба — заходь додому. Але я зайнята й не маю часу тебе супроводжувати.
Її обличчя витягнулося.
— Я думала, що ви зі мною підете. У мене навіть грошей немає, мама нічого не дала.
— Це питання не до мене. Я на сьогодні маю свої плани. Якщо такі справи: я поїхала, а ти лишайся вдома.
Я вирушила у своїх справах, залишивши Іру вдома. Але, як виявилося, на цьому все не закінчилося. Ввечері до нас заявилися родичі Максима. Виявилося, що Іра встигла їм поскаржитися, що я залишила її саму.
— Як ти могла так вчинити з дитиною? — дорікала мені свекруха, – Вона телефонує. хлипає в трубку. Мусили авто наймати, ледь на маршрутку встигли із села. Як не соромно: дитина приїхала погуляти, відпочити, а ти втекла з дому залишила її саму?
— Дитина? Вона 16-річна доросла дівчина! І я не зобов’язана забезпечувати і розважати! Пробачте, але всі питання до свого сина. В мене своє життя і своя робота.
Родичі мені голосно доводили наскільки то я не права. То збирались їхати, то залишались, аби дочекатись Максима і розповісти, наскільки ж я не вихована і не гостинна. А Іра сиділа в іншій кімнаті, навіть не наважуючись вийти.
Зрештою, наступного ранку уся рідня разом поїхала додому звільнивши нарешті нашу квартиру. Я мала аж 5 годин спокою у свій вихідний день.
Іра ж усе одно виклала ті фото. Мене заблокувала скрізь, втім, як і свекруха зі свекром. Максим на дзвінки не відповідав, а коли повернувся. волів робити вигляд, що нічого не трапилось.
— Послухай, – сказав він мені коли я не витримала і запитала, що то за концерт із його ласки я мусила тут витримати. – Ти сама винна. Так часто до нас хтось приїздить? Могла б бути трішки гостиннішою. та й узагалі, ти думала відправити 16 річну дівчину саму блукати незнайомим містом? Серйозно? Та й залишати її саму було якось зовсім неправильно. Тож мої батьки таки були праві, жінко.
От мені цікаво, я й справді не права у цій ситуації? Якщо у домі непрошені гості, то мусиш спинити своє життя і обходити їх? От як би ви на моєму місці вчинили? Гуляли б із сестрою чоловіка, бо хтось вирішив, що ви мусите?
Головна картинка ілюстративна.
