Я вчора з таким піднесеним настроєм їхала до сина з невісткою. Везла їм заграничний делікатес. І що ви думаєте? Повернулась вся в сльозах. Ніч не спала і все через витівку невістки.
Моя добра подруга і співробітниця повернулась із Єгипту. Привезла усім нашим дівчатам магнітики на холодильник, а мені особливий подарунок – манго. Та не зелене і тверде, яке у нас у магазинах продають, а два дозрілі жовті і м’якенькі.
Я обережно склала делікатеси в судок і в передчутті свята і радості, яка буде в оченятах моїх онуків поїхала уже наступного дня на гостину до сина.
І знаєте, краще б я уже ті фрукти викинула. Заношу в дім, діти щасливі, невістка з сином дякують. І що я бачу? Невістка замість того, аби обидва ті манго віддати дітям – одне розрізає і дає малим, а інше ділить на три частини і ставить спокійнісінько нам на стіл.
У мене від обурення мову відняло. То я через усе місто везла це дітям, а вони так спокійно беруть і їдять самі? Доки я змогла хоч слово сказати на тарілці лиш моя частина залишилась. Я зі сльозами на очах ділю той шматочок на двоє і відношу у дитячу онукам. Вони такі щасливі були! Дякували. А мені їх шкода до сліз стало. Повернулась на кухню і все сину з невісткою вимовила:
— То я тобі, сину, завжди усе останнє і найкраще віддавала. Та я ж молодою жодної цукерочки не з’їла – усе тобі. Невже такому я тебе навчила? Як ви могли з’їсти те, що для дітей принесено було. Вони ж ніколи такого не куштували. Так, я теж не їла, але воно б мені і не пішло, коли діти в домі є.
Зібралась і пішла додому зі сльозами на очах. Вони мене навіть не спиняли. Сиджу і думаю, що це таке було. Як ми могли виростити таких дітей. Я ж власним прикладом показувала йому, як забувши про себе віддати останнє заради дітей. Чому ж він виріс таким і ще й дружину собі таку ж знайшов?
Світлана З.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
