Я була слухняною дівчинкою, завжди слухала маму і тата, гарно вчилася, вдома мамі допомагала, нікому кривого слова не казала.
Коли настала пора йти вчитися, то я пішла не туди, куди хотіла, а туди, куди сказала мама. Я любила цифри і хотіла піти вчитися на бухгалтера, але мама наполягла на вчителюванні, бо професія престижна і завжди є робота.
Я погодилася і вчилася кілька років в училищі і жила в гуртожитку. Мені дуже подобався мій однокласник і, коли я приїздила додому, то він і я зустрічалися.
Мама нічого про це не знала, бо я певна, що вона б не схвалила такого жениха. Але ми пообіцялися чекати один на одного і Василь поїхав на заробітки:
– Як я сам справлю наше весілля, то тоді твоя мама й зм’якне.
Я не заперечувала і ми так погодилися, що після закінчення училища, то вже зіграємо весілля.
Звичайно, що життя в гуртожитку цікаве і якось у нас був день народження в подруги і туди вона запросила свого брата. Той ввесь вечір від мене не відходив і все мені підливав і так сталося, що на ранок я опинилася в одній з ним кімнаті.
Це було просто неприпустимо, але Віталій казав, що хоче женитися і не відстане від мене:
– Якщо треба, то я й хлопцеві твоєму скажу, ти за це не хвилюйся.
– Я тебе бачити більше не хочу!, – запевнила його я, але дуже захотіла, коли через кілька місяців відчула себе зле…
Так, я виявилася при надії, а Віталій вирішив, що одружиться, а моя мама була тільки «за»:
– У нього батьки багаті, йому теж щось перепаде, а твій Василь не знати чи й вернеться. От ти як вірно чекала, а он що сталося, а він хлопець.
Всі мене переконували, що в дитини має бути рідний батько і я знову поступилася. Не думаю, що Віталій був зі мною дуже щасливим, він мав і інших жінок, а я мирилася з тим, бо він завжди вертався до нас із донькою і запевняв, що дуже нас любить.
Донька виросла і вирішила поступати на юридичний, Віталій був проти, але донька, слава Богу, мала його характер, а не мій.
Вона поступила туди, куди хотіла, жила так, як хотіла і вийшла заміж за того, кого любила. На її весіллі я плакала від щастя, бо я бачила, що моя донька кохана і кохає.
Через якийсь час вона попросила мене приїхати допомогти їй з дітьми і я радо погодилася. Вона жила життям, яким мріяла жити я і на яке не могла наважитися.
Я знала, що Василь одружений і має дітей. я слідкувала за ним в соціальній мережі і уявляла, що то я поруч з ним, а не дружина.
Не знаю чи то був день такий, що я вирішила поставити крапку, чи то просто вже неможливо було закривати на все очі, але я вернулася від доньки, від її затишного гніздечка любові і побачила чоловіка, який пах іншою і весь лоснився, наче той кіт.
Я вернулася до рідного дому, мама й тато були здивовані і мали що мені сказати, але я їх запевнила, що як будуть мені знову наказувати, як я маю жити, то я зніму квартиру і на тому буде крапка.
Я виставила світлину з нашого міста і написала, як добре вернутися додому і мені написав Василь.
Слово за слово і виявилося, що він теж розійшовся з жінкою і теж за мною слідкував в мережі.
Нарешті я пізнала, що таке жити з коханим чоловіком і шкодую хіба про те, що слухалася всіх, окрім свого серця.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
