Я вже розмріялася прохолодного осіннього надвечір’я зручно вмоститися на дивані, загорнутися в плед і помандрувати з героями мого улюбленого роману до омріяної країни Щастя. Нещодавно я познайомилася з Юліаном і порівнювала його з головним героєм. Але насолодитися читанням і мрією мені завадив різкий звук мобільного. Я аж здригнулася від несподіванки і насварилася на свій телефон: «Ти навіщо мене лякаєш»?!
Телефонувала моя подруга Соломія. «Значить негайно потрібна моя допомога, – здогадалася я, – звісно ж, як тривога – то до Бога, а по тривозі, то й про обіцяну каву з її фірмовим тортом Соля забуде». Але то я так, не від образи, в думках пробурчала.
Соломія – кохана дружина й щаслива мама. Вони з Максимом – ідеальна пара, працюють разом в одному медзакладі, тільки він лікар, вона – головний бухгалтер. Соля нещодавно вийшла на роботу після декретної відпустки, синочка в дитсадок водить. Сашко – мій похресник, тож я часто з ним залишалась на правах подруги і хресної мами, коли Соломія вирішувала свої справи.
Та на цей раз Сашкові не потрібна була нянька, він залишився з бабусею. Поради потребувала моя подруга. Тож я швидко зібралась і пішла її втішати. Ми гуляли в парку, і Соломія приречено розповідала, що Максим скоро її кине через медсестру, ще ту яскраву кралю, з якою завів роман, поки вона доглядала за дитиною та піклувалася про їхню родину.
– В обідню перерву я пішла набрати з кулера води в чайник і випадково підслухала розмову наших сестричок про Максима, що він зустрічається з Альбіною, буцімто вона сама хвалилася, що Макс голову від неї втрачає, а свою дружину вважає сірою й непоказною, просто жаліє її.
Мені важко було повірити, що Максим на таке здатний.
– Не спіши з висновками, – кажу подрузі, – спочатку добре переконайся, поговори з ним, чи правда те, що ти випадково почула.
– О ні, поки що вдаватиму, що нічого не знаю. Так просто я їй Максима не віддам. Приготую сьогодні якісь смаколики, буду до нього особливо уважна.
Та наступного дня Соломія знову скаржилася мені, що Альбіна на очах у всіх липла до її Максима. Це було під час обідньої перерви в кав’ярні, де обоє сиділи за столом і мило воркували. Коли Соля підійшла до них, Альбіна сказала Максу: «Значить, ми домовилися». Він кивнув головою і зразу ляснув себе по чолі, ніби щось згадав і, навіть не торкнувшись їжі, пішов за Альбіною.
Соломія все більше переконувалася, що втрачає чоловіка. Вона навіть наважилася вранці перевірити його телефон, і за цим заняттям її застав Максим. У результаті – сварка. А в обідню перерву Соломія не дочекалася Макса в кав’ярні, де подружжя разом обідало, й помчала в кабінет чоловіка перевірити, чи там нема Альбіни. У той час там був пацієнт, а медсестра перелякано питала, що сталося, чому їй так терміново знадобився її чоловік.
Увечері Максим раніше повернувся з роботи й почав збирати валізу. Соломія вирішила, що він іде від неї, й почала вибачатися за свою поведінку, забувши, що чоловік їде у відрядження, сама ж йому добові видавала.
Вона заспокоїлася, але вранці був привід знов переживати. Виявляється, Альбіни також не було на роботі, буцімто відпросилася на кілька днів в адміністрації за сімейними обставинами.
– То ти, нарешті, запитаєш Макса, коли приїде, що то все значить? – наполягала я на негайному з’ясуванні стосунків, щоб не мучила себе.
– Е ні, я так просто не здамся, я поміняю імідж. Спробую вразити коханого.
Взагалі-то я й не потрібна була подрузі як порадниця, бо вона все вирішувала сама. Тож коли побачила Соломію з новою пишною зачіскою, з макіяжем, червоною помадою, була вражена несподіваним образом подруги.
– А не занадто? Ти ж, ніби юнка, що на дискотеку зібралася.
Максим також був ошелешений виглядом дружини, казав, що вона нагадує йому легковажну жінку, а він – чоловік солідний, соромиться йти поруч з нею. Вони знову посварилися, і Соломія знов подзвонила, щоб зустрітися. Цього разу я гуляла зі своїм хлопцем і запропонувала подрузі приєднатися до нас.
Навіть у своїх фантазіях я не могла уявити, настільки мій Юлій перейметься проблемами Соломії. Він і запропонував змусити Максима приревнувати дружину до її залицяльника, з роллю якого він, Юліан, безумовно, справиться. Я підтримала цю ідею, не здогадуючись, що з боку мого хлопця це вже була не гра, а серйозний намір, адже Соломія йому дуже сподобалася. Вона дозволила Юліану провести її додому. В цей момент її побачив Максим. Обійшлося без сцени ревнощів, але, прийшовши додому, він мовчки зібрав свої речі і поїхав до друга.
Коли Соломія мені в черговий раз зателефонувала, я слухавку не підняла. Була образа: через неї ми з Юліаном уже не пара. Але, як з’ясувалося пізніше: вона мені хотіла сказати інше. В неї на роботі всі щось жваво обговорювали. Йшлося про Альбіну, яка щойно розрахувалася. Адже дружина головного, Максима Вікторовича, дізнавшись про походеньки чоловіка, змусила його звільнити свою суперницю.
З самого початку Соломія, засліплена ревнощами, не зрозуміла, про якого Максима йдеться в почутій розмові. Ми з подругою помирилися. Саме завдяки їй я зрозуміла, що Юліан мене не кохав. Пробачив Соломію і її чоловік, хоч своє недовірою вона дуже образила його.
Скажіть, а чи варто взагалі вдаватися до всяких жіночих хитрощів, щоб втримати чоловіка?