— Я її одягнув взув і дитину її прийняв, як рідну, а вона така невдячна! – ледь не плачучи розповідає Сергій, – Колишній чоловік лиш у продуктовий її водив і то, аби вона сумки додому принесла, а тут забезпечуєш, ні в чому не відмовляєш і ти поганий. Та хай іде, але де ж вона ще такого, як я знайде.
Мене обізвали жаднюгою, причому зовсім незаслужено! Тепер не знаю, як бути далі.
У мене є кохана дівчина. Але вона була заміжня і має дитину від першого шлюбу. Я не маю нічого проти її синочка, але це ж не означає, що його потрібно скрізь брати з собою.
Ми почали зустрічатися, але розповіла вона про дитину тільки через півроку. До цього ні слова, ні півслова. Чому? Якщо ти така чесна, навіщо було приховувати його від мене ?! Але мова не про це. Я цю дитину дуже полюбив. Він став для мене, як молодший братик. Мої батьки, до речі, теж до нього гарно ставляться. Сприйняли його, як рідного. Мені здається, що малюк навіть став більше посміхатися, коли почав з нами спілкуватися. Таке враження, що стільки уваги йому ніколи не приділялося. Загалом, малюк – наша сімейна велика радість.
У мене випала можливість викупити путівку на поїздку до моря. Ціна, хоч і по знижці, але сума, все-таки, вийшла значна. Тому я взяв путівку на двох. Тим більше що батьки недавно їздили відпочивати на озеро на кілька днів і брали малого з собою. Тому він був не в образі. Я запропонував сина залишити на бабусю і дідуся, а самим поїхати відпочити за кордон.
Однак реакція коханої мене дуже насторожила. Побачивши путівку, вона з великою радістю застрибала прямо на місці. Але прочитавши, що квитки на двох – відразу змінилася в обличчі. З’явилися сльози. Вона почала сипати неприємними епітетами і сказавши врешті, що так чинять лиш скнари, кинула квитки.
Я не буду себе нахвалювати, але коли ти стільки часу і уваги приділяєш людині, коли намагаєшся зробити його життя якомога яскравіше і прекрасніше, то почути все це ну ніяк не чекаєш. Тобто її колишній чоловік, з яким вона ходила тільки по магазинах за продуктами, і то сумки сама тягала, він був прекрасною людиною. А я, одягнувши і взувши її з ніг до голови в нові красиві речі, прийняв її малюка, як рідного – поганий. Ось вже що в голові не вкладається.
Тепер не знаю, як далі поводитися. Залишити таку поведінку непоміченим вважаю неможливим. Намагатися пояснити їй, що не має рації – чи має це сенс? Якщо людина не оцінює ситуацію реально, то про що можна з нею говорити ?!
Поки не розповідаю про інцидент батькам. Сам для себе не можу вирішити, як ставитися до такого відношення. Через тиждень потрібно виїжджати на відпочинок. Дівчина веде себе взагалі непередбачувано. Перестала відповідати на телефонні дзвінки. Дитину теж не дає бачити.
Знаєте, мені за великим рахунком все одно. Хоче припинити відносини, нехай припиняє. Ось тільки чи знайде вона ще одного такого хлопця, який полюбить і її, і її маленького синочка ?! Думаю ні! Мало хто захоче виховувати абсолютно чужого чоловічка, якщо тільки не полюбить його, так як я!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
