Чоловік в кінці 2019 звільнився з роботи. Місце було гарне: зарплата, перспективи підвищення – все влаштовувало. Прийшов новий начальник, який почав все перекручувати під себе. Чоловік з ним спрацюватися не зміг, написав за власним.
Я тоді була на четвертому місяці і дуже переймалась, а чоловік сказав, що все влаштує ще до появи дитини.
Начебто навіть знайшов якесь місце, обіцяли хороші гроші, але далі обіцянок справа не пішла. На момент моєї виписки він працював в доставці. Мене це не влаштовувало ні з якого боку. Чоловіка цілими днями немає вдома, приїжджає ніякий, а грошей вистачає впритул. Але я мовчала, чоловік і сам розумів, що цей варіант – зовсім не варіант. Але не сидів удома, а якось крутився.
Мій тато, знаючи стан справ, кілька разів пропонував влаштувати чоловіка. У нього своя бригада, займаються давно ремонтами, заробляють непогано, замовлення є завжди. Але чоловік чемно відмовлявся, посилаючись на те, що нічого в цій області не знає і не вміє. Тато не наполягав, просто говорив, що було б бажання, а решті навчать.
Я була б не проти, щоб чоловік пішов працювати до тата. Отримав би нову затребувану професію. Так, це не в офісі сидіти, за комп’ютером працювати, але і не в доставці мотатися цілими днями за адресами. Але чоловік твердо заявляв, що розбереться сам, я чекала.
Але два роки він розбирається, а толку від цього мало. Живемо у вічній нестачі грошей, доводиться економити на всьому. Ніяких запасів на чорний день, все вигребли до копієчки. Якби не допомога батьків, то не уявляю як би жили. Але чоловік вперто не хоче приймати допомогу в працевлаштуванні.
Нещодавно приходили в гості мої батьки, принесли знову пакети продуктів, мені вже соромно їм в очі дивитися. Тато вже не пропонує роботу, тому що зрозумів, що марно, просто за чаєм розповідав, що з’явився новий об’єкт, обсяг робіт великий, буде шукати ще працівників. Тут тільки той хто не хоче не зрозуміє такого натяку.
Після того, як пішли батьки я вирішила з чоловіком поговорити. Сказала, що у нього зараз робота ні про що, він на проїзд більше витрачає, ніж заробляє, а тато якраз шукає людей. Там можна бути впевненими, що з грошима там буде все гаразд.
Чоловік надувся, сказав, що не хоче приймати чиюсь допомогу, він розбереться сам. Мені так прикро стало – подивіться, який гордий. Допомоги з роботою він приймати не хоче, а допомога грошима і продуктами від батьків його влаштовує. Дуже цікава гордість виходить.
Образився, тепер харчуємося окремо. Він собі гордо купує якісь швидкорозчинні макарони, я харчуюся нормально. Чоловік демонстративно не бере продукти, які купив не він. Кому він що таким чином намагається довести, я не знаю. Що на свою зарплату тільки себе може прогодувати? У комуналка, а одяг, а продукти для сім’ї?
Уже цілком серйозно думаю про розлучення Розумію, що це не варіант залишати дитину без батька, але що робити я вже просто не розумію.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.