Може це звучить надмірно, але я з тих людей, які вважають, що за своє щастя треба боротися. Ніколи не розуміла тих, хто живе разом, бо так треба чи бо всі так роблять. Я не всі, і ще в юності вирішила, що буду щасливою.
Мій перший шлюб важко назвати ідеальним. Ми одружилися ще в універі, і я тільки зараз розумію, що обоє були до цього не готові. Потім з’явилася донечка, але мого чоловіка це лише заплутало. Певне, не готовий був. У результаті він почав пропадати на роботі і все частіше проводити час із друзями. Інколи мені здавалося, що маю двох дітей, але як врятувати ситуацію я не знала. Зрозуміло, закоханість швидко минула, але розходитися ми не поспішали, хоча обоє розуміли, що сенсу жити разом немає.
Коли чоловіка перевели до нового офісу, у нас з’явилося багато друзів. З однією парою ми почали дуже тісно спілкуватися, їздили на дачу, влаштовували вечері. Я до останнього сподівалася, що це допоможе відновити нормальні стосунки, але вийшло зовсім навпаки.
Якось улітку ми разом із цими друзями відпочивали на дачі кілька днів. В одну з ночей мені не спалося і я вирішила дослідити околиці, скласти мені компанію зголосився Андрій, голова сімейства наших друзів. Ми проговорили з ним до ранку, встигнувши обговорити все: від живопису до чорних дірок. Звичайно ж не оминули тему стосунків. Виявилося, що в Андрія з дружиною теж не так гладко.
Коли ми роз’їжджалися, я зрозуміла, що щось змінилося в мені і залишати все як є, я не можу. Написала про це Андрію — виявилось, що почуття взаємні. Одного разу залишившись дома одна, я покликала його в гості — той вечір був вирішальним — ми для себе визначилися з майбутнім.
Звичайно було вияснення стосунків! Мій чоловік намагався показати, що йому не байдуже, але в результаті здався, зізнавшись, що давно хотів піти, просто приводу не було слушного. Дружина Андрія — це взагалі окрема історія! Вона буквально обривала мені телефон, засипаючи соцмережі та месенджери довжелезними монологами, але поряд зі мною був коханий, тож я стійко все перенесла.
Як тільки вона дала Андрію розлучення, ми побралися. І ні, ця історія не про бумеранг, це історія про двох людей, які щасливі. Ми досі одружені і виховуємо прекрасних дітей, які ніколи не бачили непорозумінь і суперечок, вони завжди оточені любов’ю та турботою.
Коли на мене якось косо поглядають — я тільки усміхаюся і гордо заявляю: так, я зовсім про це не шкодую!
Дарина.
Фото ілюстративне.
