Я зовсім не розумію свою двоюрідну сестричку Ольгу. Справа в тому, що у неї п’ятеро нащадків і шостий на підході.
Ольга весь час звикла сидіти вдома і щось там ліпити: то пельмені, то вареники. Весь час зайнята по господарству, бо тримають чималу господарку. Діти бігають довкола самі по-собі. У них різниця у віці, тож старші займаються молодшими.
Ольга у вічному декреті. З одного плавно перекочується у інший.Про те, щоб вийти і працювати у неї і думки немає.
Натомість її чоловікові доводиться працювати на двох роботах. І на підробітки ходить. Куди подітися? Вдома дружині допомагає — адже вона сама не може впоратись.
Приходжу я до неї на гостину і бачу не дім, а вулик. Ольга ні секунди не сидить, бігає від одного дитяти до іншого. Приготувала сніданок, уже обід ставить і на вечерю щось мудрує. Діти бігають туди сюди і увесь час щось від неї хочуть. А вона що? Ліпить вареники на обід і співає.
— Як ти так живеш? – запитую у неї з жалем, – Ні хвилинки вільного часу. Ви коли в останнє десь відпочивали? А де твої малі крім села були. Як вчити всіх плануєш?
— Щасливо я живу, – глипнула на мене Ольга з-під лоба, – Тобі не втямки. Відпочиваємо ми з чоловіком душею дивлячись, як уся наша сім’я за столом збирається і кожен усміхнений. А світу ми побачимо, не останній день живемо. А вчити? Ти зі своєю освітою вищою он у мами кожного місяця гроші на оренду квартири береш, а я з чоловіком і дім свій маю і сім’ю з семи чоловік годуємо. Ні в кого ні копієчки не прошу і не просила ніколи. Захочуть вчитись – будуть, ми все для цього зробимо. А ні, так кожне з них уже зараз до роботи звичне. Не пропадуть. А ти на гостину прийшла, чи жити мене вчити?
Я такого ставлення не витримала і вийшла звідти геть. Не розумію я свою сестру і її логіка для мене не прийнятна.
Людмила П.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
