Я зробила все, що планувала, вийшла і аж підскочила від несподіванки, бо ж під дверима зять стояв: “Поясніть, нащо десять літрів води спускати намарне?” – дивиться на мене цілком серйозно, – “Я рахував, це вже вчетверте за три години. Ще й руки миєте що п’ять хвилин”.
Я вісім років була на заробітках. Їхала, як тільки моя донька заміж вийшла. Справа в тому, що я у свої сорок нічого не мала, абсолютно. Жила при мамі після невдалого шлюбу і дитині своїй дати аж нічого не могла.
У мене ж ще троє братів. То я добре розуміла, що повинна дбати не лише про майбутнє доньки, але й про своє, бо ж колись залишусь просто неба.
Не дуже мені того хотілось, але все ж поїхала я на заробітки, добре, що братова уже кілька років у Чехії була, то й мене туди покликала.
Я вже одразу на роботу приїхала жила у брата і невістки, то з цим мені пощастило дуже. Гроші на три купки складала: дитині, собі на життя і на житло власне. Заробітки неабиякі, але за вісім років мала гарну копійку і на дім у нашому містечку стало.
Шукали ми ту хату для нас усі разом: я, донька і зять. Звісно, могла і біля мами в селі осісти. Всі свої і знайомі, але я ще планувала до пенсії працювати, а де ти в селі роботу маєш, та таку, що ще б і на пенсію заробити?
Придбали дім такий, щоб із перспективою розширення сім’ї. Кімнат було п’ять і два входи. Я й не думала, що той нюанс із двома виходами от тепер стане мені в нагоді.
Ще перший час, доки все було із моєї кишені: ремонт, перебудова, купівля необхідної техніки, у нас все мирно і спокійно було. Зять був зразковим сім’янином і мені за сина, такий добрий і ввічливий.
А вже, коли ми переїхали і почали жити під одним дахом, багато чого цікавого я побачила. Спершу сама собі не повірила, бо ж де я такого чекала? Ніколи й натяку не було. Але, судячи зі спокійної реакції доньки, то у них у сім’ї норма.
Зять мій мав діло до всього, що робилось під нашим дахом. Приготувала олів’є на вечерю, а він їсть і коментує:
— Кубики завеликі, смак втрачається. Та й ковбаси забагато. Ну, нічого, наступного разу буде смачно.
Або, коли я з магазину прийду, то він розбираючи покупки звіряє все із чеком а потім:
— А нащо ви узяли таку дорогу олію? – я здивувалась, поглянула, та ж ні та що й завжди та ще й в акції. – Те що ви її купуєте завжди, не означає. що ви праві. Тут 870 грамів, а коштує 57 гривень. А варто було придбати іншу, там на полиці стояла. В ній – 1 літр, а ціна 62 гривні. Рахуйте, коли у магазині буваєте. Економити треба вміти.
Або, вкину у кошик часничину, бо дуже захотіла, а він біжить за мною.
— 250 гривень за кілограм, бачили? А там, під магазином, старенька поштучно продає. У неї придбаємо, – і викладає часник.
Але, ж хто знав, що мене у 50 будуть учити користуватись вбиральнею. Та ще й хто, зять. Виходжу я, а він стоїть, мене чекає:
— За останні три години ви вже втретє намарне десять літрів води спустили, я рахував. А руки скільки мити можете, чи що робите, що стерильних рук потребує? Та ще й теплу воду використовуєте постійно. Бойлер на десять літрів двічі на день гріється. Уявляєте скільки то коштує.
Цікаво, що комунальні у нас навпіл. Тобто не на трьох, а навпіл поділено. Вже дійшло до того, що я йому ті папірці показую і кажу, що й так від них більше плачу, тому вільна робити що, як і коли хочу.
— Тут не тільки світло і вода, ви ж розумієте? – каже мені. – Та й дім на вас записано, і я порахував: наші витрати на квартирі і тут. Виходить, що вони збільшились. Так, що це ще ми мусимо ваші вічно чисті руки оплачувати.
Спочатку то мені було смішно, але коли зять почав прикручувати температуру у холодильнику і вимикати на ніч морозильну камеру, бо й так холод у ній тримається без електроенергії 24 години, тож немає сенсу тій вічно бути ввімкненій у розетку, я зрозуміла, що жити із ним під одним дахом вже просто не можу.
Прошу доньку вплинути на чоловіка, а вона лиш відмахнулась:
— Мамо, ти просто звикла плисти за течією і фінансова грамотність нам з тобою не відома. Віктор нічого такого не робить, лиш оптимізовує витрати. Прислухайся – він правий.
Однак я дихати вільно не можу під пильним оком зятя. Думаю, може відділити собі половину будинку і жити спокійно? Але ж то гроші і не малі, бо й вбиральню зробити і кухню перебудувати. Та й знову, вважай усе з самого початку починати з тими ремонтами, а то гроші і чималі.
Чи вже попросити доньку і зятя на вихід? Все ж, то мій дім і я його придбала. Але, як то буде виглядати, коли я так зроблю, ми ж стільки труда усі разом у ці стіни вклали?
От як мені вчинити, підкажіть?
Головна картинка ілюстративна.
