Як можна порівняти мене і сваху в такому питанні? Тим більше, що саме мій син гроші заробляє, але на відпочинок відправляють її! Як таке взагалі можливо? А все через онуків.

Я не лізу в синове життя і планувала, що й він у моє не буде лізти зі своїми дітьми. Я ще розумію, коли справді щось важливе, але ж не на гульки!

– Мамо, посиди з дітьми, у нас квитки в театр!

– Що? Як це ви дітей лишаєте і йдете на гульки? Що ви за батьки такі? Я тебе, Петре, виховала і ні на кого не спихала! То поясни це своїй дружині і більше мене таким не турбуйте.

Знаєте, я сама ще працюю і в вихідні хочу просто відпочити та побути в спокої, а не гамувати двох дітей, поки їхні батьки собі розважаються. І ще й такі гроші витрачають! Ви ж бачите, що квитки мінімум по чотириста гривень. Але ж вони не вгамувалися і тоді дітей відвезли в село, а це ж гроші на бензин.

З такою дружиною у мого сина ніколи не буде достатку і він так і житиме все життя на орендованій квартирі.

Звичайно, що сваха більше з дітьми, а як інакше, коли вона сидить вдома. Її чоловік все життя по заробітках їздив, її і доньку утримував і так їх навчив, що вони палець об палець не вдарять. То що їй посидіти з онуками? А у мене відповідальна робота і я маю ще й відповідно виглядати, а не втомленою після таких забавок.

Вже онуки величенькі і вже б мала моя невістка трохи мати совісті та піти на роботу і так наче зробила.

Звичайно, що діти в садку і вони звідти принесуть завжди щось, але в доброї матері діти мають гарний імунітет, а як вона їх розпестила на одні «фастфуди» та витребеньки на гроші мого сина, то що хотіти?

І знову син до мене, бо треба з онуками сидіти, а Ліді вже й не дають лікарняний і вже під питанням чи залишать на роботі з таким відвідуванням.

Я відмовилася, бо я не хочу від них набратися та й взагалі, я сина ростила, то ні на кого не надіялася, лише на себе.

Ну нічого, що сваха приїжджала, а хто має? Вона ж нічого не робить вдома, а тільки прибрати і поїсти зварити.

Отак вона їздила зранку і могла лишитися у них, коли треба було довше побути, та й там і варила і прибирала. Нічого надважкого, як ви розумієте, хоч так хай вкладається в родину доньки, яку отак виховала, що вона ні до роботи, ні до виховання дітей, тільки на мого сина заглядає та в його кишеню.

Ну, а потім вже й від свахи ніякого толку, бо виявили у неї проблеми серйозні і дуже витратилися на всі процедури. Я їй співчуваю, але ж вони з чоловіком мають про себе дбати, а не мій син.

– Мамо, вона нам дуже допомогла, коли у нас були проблеми, то це найменше, що ми можемо для неї зробити.

Так він мені пояснив те, що оплатив їй два тижні в санаторії в горах з усіма приємними процедурами.

Це для мене стало просто незрозумілим – навіщо витрачати намарно гроші? Ні, аби мені зробити такий подарунок, адже я сина ростила без батька і стільки сил витратила, що й не передати, ні на кого не могла покластися, але виховала його і дала освіту. А тут він купує чужій жінці, бо та пару разів посиділа з його дітьми, коли що їй до роботи, як не сидіти зі своїми онуками?

А син мені на те каже, що я маю зарплату і як так хочу в гори, то можу собі купити. Та я можу, але я не хочу аби він купував комусь іншому, не заслужено, замість того аби пошанувати рідну матір. Думаю, що це все через вплив дружини, чи як ви гадаєте?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page