Ми з сестрою виховувалися наче в одних умовах, але вона виросла такою меркантильною, що нас в родині взагалі нікого такого нема. вже який рік вона за кордоном працює, купила дві однокімнатні квартири. Зробила в них ремонт і здає.
– Валю, та вертайся вже додому, на ті гроші з оренди можеш жити, як королева.
– Ага, ти бачиш. Які зараз ціни, то я за рік все проїм.
Валя була одружена, але щось там у них з чоловіком не пішло і вона поїхала на заробітки і звідти й подала папери до суду. Отак і працює, наче на десятеро дітей, а насправді просто сама.
Хоч я вважаю себе іншою, ніж сестра, але теж не маю особистого щастя. З першим чоловіком жила у нього, тому свекруха ввесь час лізла в наші справи і питала, коли ж буде дитина.
– Як тільки ви переїдете, – хотіла я сказати вголос, але не могла.
Через три роки вона практично винесла мені вердикт і сказала, що Олежик має мати спадкоємця. Але в іншому шлюбі Олег дітей не мав і потім приходив мене перепрошувати, але я вже й не пробачила.
І ось я вдруге вийшла заміж, коли мені вже було сорок один, Антон мені дуже подобався, я мріяла, що таки матиму власну дитинку, бо як інакше.
Але й з ним ми жили вже п’ять років і нічого не було. Я вже втратила надію, стосунки почали псуватися, чоловік часто їздив «подумати», «відпочити від мене», а я розуміла, що так само хочу відпочити від нього.
І ось ми знову мали суперечку перед його від’їздом, я пішла в магазин по солоденьке, як зустріла подругу.
– І що у вас сьогодні таке романтичне, – підморгує вона мені.
– Не розумію, що ти маєш на увазі?
– Як що? Антон твій купив солоденьке і ще й по дорозі в магазин зайшов, за подарунком, видно.
– Антон у відрядженні, – кажу я.
– Слухай, він пішов на ту вулицю, де твоя сестра квартиру здає…
Я застигла. Невже моя сестра і Антон? Але вони терпіти один одного не можуть! Завжди кривлять роти, коли бачать один одного, жодного доброго слова не чула у них навзаєм, а тут таке?
Я кинулася на ту адресу, щоб застати на гарячому і таки застала. Я кліпала очима, бо нічого не розуміла:
– А де Валя?
– Яка Валя?, – так само здивувався чоловік.
Я йому сказала, що не буду терпіти таке відношення і хай лишається з тією, з ким туди прийшов. Наче полегкість, що сестра не з ним, так? Але як він попав в її квартиру?
– А що таке?, – каже мені сестра, яка в той час гостювала у мами, – Мені потрібні гроші і твій Антон справно платить. Як у мене звільняються жильці, то я йому телефоную і він радо бронює.
– Що? Тобто, ти вже це робиш давно?
– А що тут такого? Він же від тебе не хотів йти, ти сама все винюхала і тепер маєш наслідки, – сказала сестра.
І тут вже мама почала їй підтакувати, що сестра знала, все було під контролем і нічого не треба було міняти.
– А тепер як вам жити? Чому ти вічно доводиш ситуації до такого фіналу?, – казала вона мені.
У мене просто нема слів! Я ще й маю перепрошувати Антона, а сестра у мене просто благодійниця. Я не розумію – то в мене все в голові перекрутилося, чи то люди вже нічого за грошима не бачать – як ви гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
