fbpx

Як тільки свекруха почала витьохкувати соловейком мене нахвалюючи, я одразу зрозуміла, що вона до чогось мене готує. Сиділа. навіть не посміхалась, адже знала, що зараз її інтонація і настрій зміняться миттєво. Так воно і вийшло

Я дуже поважаю свою свекруху, у нас із нею нормальні взаємини. Вона виховала чудового сина, за що я їй і вдячна. Та й дім у якому ми із чоловіком нині мешкаємо, саме свекри на свої збереження для нас побудували. Ніяких підводних каменів, навіть записали на нас двох, аби я теж себе господинею почувала.

Я із задоволенням запрошую її до нас і прислухаюся до її думки. Та й поговорити із нею цікаво, жінка вона неординарна, на всі події має свій погляд і свою думку. Інколи спеціально їй телефоную порадитись у тій, чи іншій ситуації. Визнаю, вона значно мудріша від мене.

Вчора вона приїхала по обіді в гості. Я зварила на вечерю борщ з м’ясом, запекла м’ясо з грибами, салат нарізала і пиріг спекла.

Я покликала її до столу. Вона, звичайно, прийняла мою пропозицію. Я все розклала на тарілки по порціям, і ми сіли за стіл.

Свекруха почала мене нахвалювати одразу ж, мовляв, я чудова господиня. Згадала мої коронні страви, які я готую на свята, сказала, що нічого смачнішого не куштувала. Прямо так нахвалювала, що хоч записуй. Такі епітети, такі метафори ще знати потрібно.

Читайте також: Донька наша прийшла дуже невдоволена і ще з порогу почала голосно обурюватись. Каже, що через нашу принциповість пустопорожню її шлюб на межі. Виявляється у неї у сім’ї почались непорозуміння тільки через те, що ми із чоловіком оту розмову зі сватами мали. Ми винні тепер… аж смішно

Мене ці компліменти почали напружувати, бо раніше мама чоловіка так не поводилася. Одразу стало ясно – готує мене до якоїсь розмови! Я зняла з обличчя посмішку і не подавати виду, вже наприкінці сказала, що не варто так перебільшувати. Мовляв, у вас та у вашої дочки теж виходять справжні кулінарні шедеври.

Потім свекруха перейшла ближче до суті. Виявляється, вони знову хочуть із чоловіком у нас свято влаштувати. У свекра день народження буде, от свекруха вирішила, що у нас по старій звичці усіх і зберемо.

Я почала виправдовуватись, адже збиратися великими компаніями в такий непростий час не варто. Краще не влаштовувати застіль на 100 чоловік, а посидіти у колі родини.

Тут потрібно пояснити, що відколи ми у цей дім перебрались, так саме у нас усі дати і свята церковні ми і відзначаємо. Все б нічого. але в чоловіка ще дві сестри і у них є по двоє діток. Так от, на усі дати малі чи великі вони саме до нас гостей запрошують.

Уявіть собі, що на три дні ви перестаєте бути господинею дому. Тобто, у ваш дім приїжджають часто, зовсім незнайомі люди, сплять у ваших ліжках, їдять вашими ложками, користуються вашою вбиральнею. А потім їдуть залишаючи по собі дім. який я ще тиждень до ладу приводжу. І т так, стабільно раз у місяць, бо ж сім’я велика.

Звісно, мені це не подобається. І уявивши скільки буде гостей на ювілеї я прямо аж підскочила і чи не вперше в житті сказала тверде “досить”.

Свекруха поїхала аж захлипавшись, бачте, вона не очікувала на таку подяку за все, що вони для нас звробили.

навіть, чоловік мене соромити почав, сказав, що то свято його тата і так не можна. та й соромно, адже вони скільки для нас зробили.

А я вже готова виселитись із цього будинку, бо він нам не належить фактично – тут якесь кафе із безкоштовною обслугою уже п’ять років як.

Я стою на своєму твердо – ніякого свята у нас. Хочуть відзначати у ресторан, гроші там є. Чоловік дметься і не розуміє у чому справа, а я вже й пояснювати виморилась.

Скажіть, а ви б могли стерпіти таке у своєму домі на постійній основі?

08,07,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page