fbpx
Історії з життя
— Яке обстеження? Мама від цього слова починає плакати, навіщо ж ти так? Хіба не розумієш, – говорить мені чоловік, – Їй сумно одній у чотирьох стінах. Заберімо її до себе! Так всім буде краще: і мама під наглядом, і я буду вдома ночувати

З чоловіком разом ми вже 10 років. Живемо в квартирі подарованій моїми батьками. Живемо добре, майже без непорозумінь. Але нещодавно моя свекруха почала тонко натякати, що хоче жити з нами. Відносини у мене з нею з самого початку не складалися. Вона була проти нашого шлюбу, всіляко відмовляла свого сина одружитися зі мною. Постійно заважала нашим відносинам, навіть намагалася весілля зірвати.

Перший рік довелося жити у неї. Це був рік мороку. Я не проти порад, але з її боку це були не поради, а закиди. Їй не подобалася моя робота (працювала я адміністратором в готелі) доводилося іноді працювати ночами. Змінила роботу, теж не те – зарплата маленька. По господарству нічого робити не давала, все після мене перемивала і переробляла. Все що я готувала – викидала, зі словами, що таке їсти не можна.

Я терпіла і мовчала. Як тільки починила скаржитися чоловікові, він говорив, що вона нас любить і хоче для нас найкращого. Двері в кімнату у нас ніколи не закривалися. Як тільки хотіли з чоловіком побути наодинці вона тут як тут. Ніде від неї не було спокою. Навіть якщо пішли гуляти, вона через 10 хвилин дзвонила і повертала додому під будь-яким приводом. Так далі жити не можна було, і ми з’їхали.

Спочатку було все добре, ми спілкувалися тільки по телефону і тільки у свята. Мені навіть здавалося, що вона змінила до мене ставлення. Але нещодавно дзвінки стали частіше. Спочатку вона скаржилася, що син рідко приїжджає. Як тільки чоловік почав до неї їздити частіше, свекруха стала вигадувати собі недуги. То у неї спина, то ноги, то голова. Чоловік почав переживати за свою маму. І став залишатися у неї ночувати. Спочатку це було раз в тиждень. На всі мої прохання пройти обстеження, я чула відмову. Але коли чоловік почав жити у мами, а додому приїжджати інколи, я стала наполягати на обстеженні.

— Яке обстеження? Мама від цього слова починає плакати, навіщо ж ти так? Хіба не розумієш, – говорить мені чоловік, – Їй сумно одній у чотирьох стінах. Заберімо її до себе! Так всім буде краще: і мама під наглядом, і я буду вдома ночувати.

Нехай це прозвучить егоїстично, я не хочу жити зі свекрухою під одним дахом. Тому, потай від чоловіка, я привезла лікаря. Реакція свекрухи  переконала у моїй правоті. Свекруха одразу забула про всі свої недуги. Волала так, що сусіди позбігались. Себе вона не стримувала і пішла на нас горою. Буквально винесла нас двох зі своєї квартири.

Коли я розповіла це чоловікові, він мені не повірив. Почав говорити, що я казки розповідаю не маю душі і не вірю його мамі. А вже наступного дня на порозі моєї квартири стояла свекруха з чоловіком.

— Маму одну залишати не можна! – каже мені, – тож я привіз її погостювати до нас місяць другий.

У мій дім? Не порадившись? Я гримнула дверима прямо перед ними. Схоже, тут ніщо уже не допоможе. Щиро надіюсь, що наступна його дружина зможе вберегти мого колишнього від його ж мами, бо жити вона йому не дасть. А шкода! Я його і досі люблю, він прекрасна людина.

Поліна К.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page