І сказала:
– Просто я змалку отримала такий урок, що зареклася лізти до людей не лише зі повчаннями, але й з добрими намірами.
– Що ж це могло бути таке, – здивувалася невістка, – ви ж просто чудова!
Я сумно усміхнулася і почала розповідати їй свою історію.
У мене були люблячі батьки, які дали мені все, що могли в житті, але якою дитиною була я і чого – ось про це моя розповідь.
Мені було шість років, коли мене на вулиці зупинила тітонька і почала голосити:
– Ти моя біднесенька, як тобі живеться дитино з мачухою, яка скоро дітей на світ приводитиме, а тобі яке життя світить? Боже милостивий, за що ти так вчинив і забрав в неї маму?
Жінка аж упивалася своїми словами, а я лиш очима кліпала, адже не розуміла про що вона каже, бо у мене є і тато, і мама. Я вирішила від неї втекти, але все ж розказала мамі про ту жінку і її слова.
Мама спохмурніла і ввечері вони про щось дуже довго з татом балакали, а потім вони прийшли до мене.
– Донечко, справа в тому, що мама тобі не рідна мама, коли ти була маленька, то твоєї мами не стало і її сестра залишилася з нами жити, вона тепер тобі мама, – сказав батько.
Мій тато одружився на одній з сестер і важко переживав втрату дружини. Ольга приїхала організувати церемонію і так і залишилася жити з нами, бо тато геть не тямився, як жити далі і як виховувати самому дитину. І так вони прижилися, ніхто вже й не згадував, що Оля мені не рідна. Чому ця жінка вирішила так мене просвітити – я не розуміла, але думка, що Ольга матиме свої діти і тільки їх любитиме – мене не покидала.
Коли мені було дев’ять років, то сяюча Ольга сповістила, що чекає на дитину, бачили б ви, як я відреагувала. Я сказала, що не хочу ніякої дитини, хай вона віднесе її назад.
Батьки тільки усміхалися, думали, що мені перейде, але цього не сталося. Я будила дитину гучними звуками, забирала іграшки, діставала.
І в якийсь момент Ольга не витримала і зібрала свої речі та малюка.
– Я не можу так більше, – сказала вона мені і батькові, і поїхала.
Тато одразу ж взявся за чарку, а я зрозуміла, що таке жити без матері. Якось Ользі повідомили, що у нас твориться і вона приїхала, але я її зустріла непривітно.
– Забирайся, ти нам не потрібна, без тебе проживемо! Ти нам чужа, – казала я їй, а батько в той час спав безпробудно.
Вона подивилася на мене і пробувала обійняти, поговорити, проте образа на неї у мене не проходила, я знала, що переді мною людина, яка мене геть не любить.
Потім життя Ольги склалося добре, вона вийшла заміж, а мій батько все опускався і опускався. Я поїхала вчитися, далі вийшла заміж і тоді у мене з’явився син, далі донька і тут я зрозуміла, що можна любити обох дітей так безмежно, що слів нема аби це описати. Я зрозуміла, що Ольга любила мене, але хвилювалася за свою маленьку дитину, тому й пішла. І я б так само зробила.
Я поїхала до неї перепрошувати. Я ще надіялася, що вона вернеться до батька, але вона мені сказала, що любить свою теперішню родину, а батько – то її минуле.
Але я пригадувала її іншу, як вона дивилася на мого тата, наче він – весь її світ, а тепер як? Я бачила, що натворила і розуміла, що вже нічого не зміню. Хіба можу надалі не лізти в чуже життя зі своїми порадами, думками, жалями і любов’ю.
– Тобто, не лізти, куди вас не просять, це ваш секрет?, – здивовано спитала невістка.
– Так і я сподіваюся, що ти теж ним скористаєшся, – сказала я.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота