Поліна зайшла в кабінет на медичний огляд уже чимось схвильована, хоч намагалася вдавати спокійну. Та я зразу помітила її прихований неспокій, бо вже добре знала її з того часу, відколи вона молодою дівчиною прийшла працювати в тролейбусне депо. Я також після медичного коледжу влаштувалася туди на роботу. Тож і не дивно, що дві молоді дівчини стали найближчими подругами.
Уже майже двадцять років я стежу, щоб водії виходили в рейс здоровими. Поліна ніколи не мала проблем зі здоров’ям, навіть коли п’ять років тому за нез’ясованих обставин зник її чоловік Олег. Але цього дня мене насторожив її підвищений тиск.
– Сьогодні до роботи тебе не допускаю, – повідомила я. – Полю, а що трапилося? Ти якась схвильована.
– Так, але я добре почуваюся.
– Поліно, ні! – твердо сказала я. – Кажи, що сталося.
– Та, намагаюсь не думати про це, але… Вчора виявила пропажу грошей, що я відкладала на навчання сина. Дільничний все оглянув, замок не пошкоджений. А я навіть не уявляю, коли вони зникли. Тиждень тому, коли Денис їхав на канікули до моїх батьків, вони ще були.
Все, що відбувалося в родині Поліни, було для мене дуже дивним. Олег працював у депо автомеханіком. Вони з Поліною відкладали гроші на купівлю автомобіля. Коли вже коштів було достатньо, разом із ними пропав Олег. І ось знову це дежавю зі зникненням заощаджень, що відкладалися на навчання Дениса у виші.
Поліна заради сина завжди трималася мужньо. Хоч надія на повернення Олега поступово згасала, вона не задумувалася про особисте життя, хоч знала, що дуже подобається Павлові, автомеханіку, що прийшов працювати на місце її чоловіка.
Якось під час маршруту Поля випадково побачила, що пасажирка виймає зі своєї сумки чоловіче портмоне, щоб оплатити проїзд. Це портмоне вона впізнала б серед тисячі, бо воно було унікальне. Це був подарунок на день народження Олегу, портмоне було замовлене за її ескізом з тисненням у вигляді знаку зодіаку – риб та ініціалами чоловіка.
Поліна втратила з поля зору незнайомку, але вирішила з’ясувати, хто вона. Я порадила їй розповісти про все Павлові, описати жінку, можливо, пощастить ще раз зустріти її та розпитати, звідки в неї портмоне Олега.
Павло охоче погодився допомогти і залучив до цієї справи Полінину напарницю. Щойно напарниця зателефонувала, що подібна за описом пасажирка зайшла в тролейбус, Поліна з Павлом мерщій примчали до зупинки, на якій раніше сходила незнайомка, і рушили слідом за нею.
Яким же було здивування Поліни, коли жінка зайшла в під’їзд будинку, де мешкала Олегова мама і відчинила двері свекрушиної квартири. Як це зрозуміти? Що робити в такій ситуації? Поліна може подзвонити в двері на правах невістки. Але чи їй відчинять? Тож Павло вирішив представитися працівником ЖЕКу.
Свекруха відчинила двері, а Поліна рішуче переступила поріг квартири, потягнувши за собою Павла, і була вкрай приголомшена побаченим: на дивані поруч із незнайомкою сидів Олег, живий і здоровий.
Поліна вимагала пояснень. І Олег зізнався, що кілька років тому зустрів іншу жінку й вирішив розпочати з нею нове життя в сусідній країні. Пара навіть розпочала там свій бізнес, але через три роки він прогорів, тож вони змушені були повернутися в рідне місто, перебути в мами, доки Олег не знайде роботу.
Про першу сім’ю чоловік своїй коханій не сказав, до того ж просив маму не виявляти його таємницю. Коли ж мама почали докоряти йому, що сидить на її шиї, а цивільна дружина говорила, що покине його, він наважився на крайнощі – “позичити” гроші в колишньої дружини, скориставшись ключем, який залишився в нього з минулого.
Цивільна дружина була настільки неприємно вражена вчинком Олега, що погодилася пробачити йому тільки за умови, що він негайно поверне Поліні всі її заощадження, і пообіцяє виплачувати на сина Дениса всю за п’ять років заборговану суму плюс половину із поцуплених раніше заощаджень.
Отака невесела і майже детективна історія трапилася з моєю подругою. На щастя, Павло зумів повернути їй довіру до людей та зігріти її серце турботою і коханням.
