fbpx

Якось я дізналася, що мама возила Ангеліну на огляд. На питання, навіщо мені нічого не сказали, батьки відповіли, що просто хотіли переконатися, що все з онукою в порядку. Мені це все здалося дивним, навіщо везти активну дитину на огляд і в такому маленькому віці. І я почала шукати відповідь. Краще б не шукала

Я росла в прекрасній сім’ї, у мене були люблячі батьки. Щовихідних ми їздили в парк чи на атракціони. Я відвідувала багато різних гуртків: балет, малювання, плавання. Я ні в чому не знала потреби, у мене було все, що хотіла. Але одного мені не вистачало, я була єдиною дитиною в сім’ї, і кожен рік просила у Миколая сестричку або братика. Але дива так і не відбулося.

У 17 років я закінчила школу і збиралася вступити до медучилища. І ось перед самим вступом батьки вирішили переїхати в інше місто. Для мене це було несподівано, все життя, проживши тут, раптом спонтанний переїзд. На мої питання, навіщо переїжджати, мама відповіла, що тата підвищили, а офіс знаходиться в іншому місті. У медичне училище я все ж вступила, тільки в іншому місті. Відучившись, я влаштувалася працювати медсестрою у швидку.

Якось ми їхали на виклик, допомога знадобилася молодому хлопцю. Приїхавши на місце виклику, надали йому першу допомогу і відвезли на приймальний. Через добу він прийшов до тями. Ще 10 днів провів у стаціонарі. Після виписки дізнався, де знайти його рятівницю. І ось цей хлопець прийшов до мене. Його звали Віталік. Він був зі звичайної сім’ї, працював будівельником. У той день, робив дах, невдало закріпив канат. Сказав, якщо б не я, то невідомо якби все склалося взагалі.

Віталік попросив мене в знак подяки піти з ним в кіно. Відмовитися з мого боку було не красиво, і я пішла. Так у мене з’явився хлопець. Незабаром я познайомила його з моїми батьками. Мама з татом моє рішення схвалили і через рік ми з Віталіком відгуляли весілля. Орендували двокімнатну квартиру і почали жити удвох, окремо від батьків. На моє прохання Віталік знайшов іншу, більш безпечну роботу.

Незабаром у нас з’явилася дитина, дівчинка Ангеліна. Батьки часто провідували свою внучку, дарували подарунки, брали її на вихідні. І ось якось я дізналася, що мама возила Ангеліну на огляд. На питання, навіщо мені нічого не сказали, батьки відповіли, що просто хотіли переконатися, що все з онукою в порядку. Мені це все здалося дивним, навіщо везти активну дитину на огляд і в такому маленькому віці. І я почала шукати відповідь. Спочатку я думала, що у мене або у батьків були проблеми і вони ретельно намагалися приховати це, але навіщо? Загалом, до істини докопувалася я цілий рік. І в результаті знайшла у батьків документ про моє удочеріння.

Ця новина мене приголомшила, 27 років я жила і не знала, що не рідна. Пред’явила цей документ батькам, вони переглянулись і сказали: «Ми сподівалися, що ти ніколи про це не дізнаєшся». За їхніми розповідями, я з’ясувала, що удочерили мене в 10 місяців, у моєї мами були проблеми, тому вони і водили Ангеліну на огляд. Ще у мене була сестра, і одного разу дізнавшись, що вона живе в нашому рідному місті, батьки вирішили переїхати. У мене не вкладалося все в голові. Чому вони не сказали відразу, що я їм не рідна?

Можливо, я б знайшла сестру, про яку з дитинства мріяла. Батьки не сказали мені правди. Вони приховували від мене правду все моє життя. Ось і як мені тепер з ними спілкуватися? Робити вигляд, що нічого не сталося? Але ж це не так. Сталося те, що все моє життя виявилася ілюзією…

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page