Мама наче навмисно виставляла Настю перед моїми кавалерами, всю таку гарну і квітучу, і сама аж ясніла, коли ті аж роти відкривали. Звичайно, куди мені до Насті.
А та стоїть, усміхається і милується ефектом.
Не дивно, що кавалери мене кидали і просили мене передати Насті номер телефону.
Я приходила додому, Настя була задоволена собою, а мама робила вигляд, що нічого ж не сталося, подумаєш, я приводила кавалера свататися.
Якби вони зловтішалися чи ще щось, то у мене було право і грюкнути дверима, і висловити свою думку, вголос. Але ні, все було так, наче то я собі щось надумала.
Не дивно, що я за всі гроші світу хотіла просто когось знайти аби піти з дому.
Мама дуже пишалася тим, що Настя росте вродливою дівчиною, я ж пішла в неї, тому вона мені мало уваги приділяла:
– Треба помагати тим, хто матиме успіх, а ті, що й так не житимуть краще, то навіщо старатися, – казала вона мені в очі, – Ти колись знайдеш собі чоловіка, не переживай, просто він не буде видатним.
А от Настя…
А далі я вже її не слухала, бо вона була певна, що на Настю чекає принц не менше.
Отож, до сестри я не горіла теплими почуттями і коли Микола запропонував мені жити разом з ним, то я радо погодилася і навіть нікому нічого не сказала.
Не скажу, що кохала чоловіка, але не хотіла аби він зник з мого життя, бо побачить мою сестру.
Коли вже я чекала на дитину, то вирішила познайомити своїх рідних. сестра знову була, мов та порцелянова статуетка, Микола стояв з відкритим ротом, а мама тішилася. Все як завжди.
Далі чоловік почав просити мене частіше відвідувати маму, але я знала, що він задумав.
Якось я вирішила піти до матері і по дорозі побачила, як Микола йде з моєю сестрою. Я остовпіла і впала на лавочку, а парочка теж зупинилася і я почула кожне слово.
– Ще раз ти посмієш натякнути мені подібне і я не знаю, що буде. Люда – прекрасна, розумна, добра і щира. Що вона в тобі знайшла – я не знаю. Ти її мізинця не вартий. Не смій до нас більше приходити.
Я розплакалася. Моя сестра мене любить. Хіба вона винна, що мама так дивно себе веде? А що я роблю з нелюбом?
Поїхала до Миколи і зібрала свої речі та переїхала назад до мами. Коли на світ з’явилася Даринка, то мама перестала контролювати Настю і повністю себе присвятила онучці.
Згодом, Настя вийшла заміж, а на весіллі я зустріла свого чоловіка. Павло любив те саме, що й я, не був красенем, але приємним на вигляд.
Мама залишилася сама, просить аби Даринка жила з нею, але я не хочу. Я просто їй не пробачила того, як вона себе вела і я не хочу аби вона подібного навчила мою доньку. Мені не подобається, які вона купує дитині спіднички і платтячка, для неї це мило виглядає, але я проти того. Хай краще бігає в штанях, так мені спокійніше.
Тепер у нас суперечки на цьому, бо мама запевняє, що жіночність треба з самого дитинства прививати.
– Ти ще на конкурси краси її води. – кажу я їй.
– Що такого? Дитина у тебе гарна, то чому б і не похвалитися?
Хіба краса – то головне?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
